Я вступила до Королівської магічної академії Мірадейї і поринула у веселі студентські будні, навчання та посиденьки з новими друзями. Життя забило ключем.
Також я вмовила Райана на весільну подорож та медовий місяць. Йому це було в новинку, але ідея сподобалася. Справа в тому, що Мірадейю, крім графського маєтку, монастиря та Амідеї, я й не бачила, зате, коли вивчала географію, читала про високі Самоцвітні гори на півдні країни, озера і водоспади у центрі, Золоте море, Рожеве море і Рожеву пустелю, про казкові ельфійські вічно-лілові ліси, які потопають у квітах і де водяться справжнісінькі лісові феї. Я хотіла все це побачити і, звичайно, з коханим. Тому Райан ще більше поринув у роботу щоб звільнити цей час для нас.
Тим часом, моє ім'я почало обростати легендами. Занадто багато людей були втягнуті у справу з заколотом і чутки ширилися зі швидкістю світла. З жертви темного обряду я несподівано стала дівчиною, яка запобігла війні між країнами. А втрата пам'яті лише надавала моєму образу загадковості. Райан та дядько зі своєї сторони всіляко прикривали мої дивацтва і пояснювали тонкощі придворного життя.
З Корделією ми нарешті почали спілкуватися, не скажу, що подружилися, але прогрес був величезний. Сталося це несподівано. Кузина тяжко переживала втрату Крістіана. Хоча він ніколи їй не належав. Та хіба серцю накажеш? І вона взяла собі за правило щодня кілька годин кататися на своїй кобилі по околицях. Її це заспокоювало.
Я її прикладу не слідувала, бо страшенно боюся коней і не вмію на них їздити. Ще будучи підлітком гостювала в селі у бабусі та здуру виліз на дядькового коня. Закінчилася ця історія так і не розпочавшись, моїм падінням та струсом мозку. З того часу я до коней ні ногою. Вважаю за краще захоплюватися цими прекрасними тваринами зі сторони.
Корделія ж була чудовою наїзницею. І ось одного разу, коли вона поїхала кататись, насунули важкі дощові хмари та раптом стало темно, як у сутінках, а потім почалася страшна злива з громом та блискавками, вода з неба хлинула суцільною стіною. А кузини все не було. Дядько швидко організував слуг на її пошуки, і вони зустріли її за воротами, коли вона вже й сама поверталася, повністю промокла та змерзла. Корделія поблідніла до блакитного віддінку шкіли і тряслася від холоду як у гарячці. Філіп викликав цілителя Жерара Арно. Але той саме поїхав до якогось свого пацієнта та затримавався. І я вирішила спробувати свої перевірені ліки для таких випадків. Пішла на кухню та попросила у кухарки червоного сухого вина, цукру, лимона та спецій. І зварила смачний, гарячий та ароматний глінтвейн.
Корделія, що вже почала сопливити та чхати, недовірливо подивилася на моє творіння:
- Ти певна, що це можна пити? – з побоюванням спитала вона.
- Звичайно. Це надійний засіб! – але мої слова її не переконали, тому я додала, - Ми в монастирі тільки так і лікувалися!
Тітку з кузиною це так здивувало, що Корделія забула про свої побоювання та випила напій. І їй так сподобалося, що вона попросила ще. Після чого розморена заснула, укрита теплою вовняною ковдрою.
Трохи згодом приїхав цілитель Арно і подивився ауру дівчини, та з подивом помітив:
- Вона так швидко відновлюється. А що ви їй дали?
Мені пощастило, що Амалія саме вийшла з кімнати, бо я б не ризикнула розповісти про монастир і як ми там лікувалися алкоголем. Раптом цілитель знає про монастирські порядки більше моїх нових родичок? Тому вигадала нову версію:
- Я дала Корделії підігріте вино з цукром та спеціями. Подумала, що раз вона переохолодилася, то їй треба зігрітися, - але оскільки Жерар продовжував здивовано на мене дивитися, я додала, - Це моя авторська розробка.
Цілитель задоволено кивнув:
- Цікава ідея. А головне – справді працює! Евелін, можливо вам варто задуматися над тим, щоб перевестися на кафедру цілительства? Я там викладаю, можу замовити за вас слово. Нам потрібні студенти з високим потенціалом і, – він зам'явся, підбираючи відповідні слова, – творчим підходом.
- Мені дуже приємна ваша пропозиція. Я подумаю над нею.
- Поміркуйте. І дайте мені рецепт. Увечері спробую на собі, – задумливо додав Жерар.
- Так, звісно. Рекомендую пити це вино з дружиною. Впевнена, ви не будете розчаровані. - запевнила я його.
Особисто мене глінтвейн ще ніколи не підводив.
- Гадаєте? Мабуть, ви маєте рацію, - погодився лікар Арно.
Наступного дня кузина прокинулася вже здоровою. І після цього випадку крига між нами розкололась та почала танути. Корделія виявилася нормальною дівчинкою, трохи неспокійною та нервовою, але це нічого.
А через кілька тижнів кузина зненацька повеселішала і на її обличчі з'явилася легка загадкова усмішка. Оскільки, як мені здавалося, Корделія та посмішка – поняття несумісні, я наполегливо розпитувала її про причини дивовижного перевтілення, але кузина тільки загадково мовчала. А через кілька тижнів стала відома причина змін у її настрої - були оголошені заручини Корделії з Патріком де Мессі.
Віконт де Мессі був цілковито підкорений Корделією, засипав її жартами, компліментами та квітами. Захоплення Патріка було таким щирим та яскравим, що кузина не змогла не піддатися його натиску. Він був у цілковитому захваті від гострого розуму кузини, її похмурого гумору та іронічності.