Глава 21. Дракон

І я видала просто блискучу ідею:

- А чи не могли б ви мене висушити?

Герцог здивовано підняв брови, і я вирішила за потрібне уточнити:

- Магією…

- Обдарована чарівниця, що створює цілком реальні фантоми, не може зробити це сама?

- Мене не вчили магії, я самоучка… - пояснила я.

- І тому почала одразу з вищої магії? - іронічно зауважив він.

- Я дуже талановита…

- Анітрохи в цьому не сумніваюсь. Сам бачив ту ілюзію.

Райан на мить задумався, а потім запропонував:

- Твій одяг все рівно зіпсований. Як дивишся на те, щоб переодягтись у сукню моєї сестри?

А коли ми перейшли на ти? 

- Я тільки за! А де зараз ваш… твоя сестра?

- Взагалі то, Ізабель заміжня за принцем Еланії, і відповідно зараз знаходиться там.

Вау… Принцеса… Ну прямо як у казці!

- Твоя сестра - принцеса? - перепитала я.

- Так. Дивно, що ти про це не знаєш.

Ой, ну не можна ж так палитися! Евелін явно мала б знати, що сестра її нареченого - принцеса сусіднього королівства. Треба зібратися бо щось я занадто розслабилась.

- У мене провали в пам'яті після замаху... - і я перевела стрілки, - розкажеш, як їй живеться в Еланії?

- Звичайно. Але якщо ти не проти, за філіжанкою гарячого чаю, – з легкою усмішкою запропонував він.

- Я тільки за!

Хоча я б і холодненького випила... Або з льодом. Не завадило б остудитись.

Ми саме підіймалися кам'яними сходами, і я почала розпитувати Райана про те, що трапилось. Настрій у герцога виявився чудовим, він посміхався і був веселим.

Ммм… Я так чудово цілуюсь?

Але як виявилося, причина його піднесення була не в цьому. Або не лише у цьому.

- Райане, розкажеш, що сьогодні сталося? Я, зізнатись, спантеличена.

Він мовчав якийсь час, розмірковуючи над тим, варто розповідати чи ні, але все ж вирішивши, що я маю право знати, як завжди прямо та лаконічно відповів:

- Крістіан хотів викрасти тебе. Змовники планували закінчити обряд, розпочатий у монастирі.

Що?.. А клявся ж у коханні!

Ця новина настільки приголомшила, що я оторопіла та зачепився носком туфельки за камінчик і полетіла би носом вниз на доріжку якби Райан не підтримав мене і не повернув у вертикальне положення. О, мій лицар! Я подарувала йому вдячну посмішку.

Але, тим паче тепер мені не зрозумілий був його чудовий настрій:

- То можу дізнатися, що тебе так потішило?

- Звичайно. Завдяки тобі нам вдалося виявити змовників і зловити їх на гарячому. Тепер вони не викрутяться.

То я просто Джеймс Бонд!

Райан продовжив:

- Деталі слідства я поки не можу розповісти, доведеться тобі трохи зачекати з відповідями на питання. До речі, Філіп також уже залучений до слідства та допитів, а Амалії та Корделії розповіли лише офіційну версію.

Йой! Я й забула, що зникла з балу без попередження! Вони ж мабуть хвилювалися. Добре, що герцог усе владнав.

Ми майже підійшли до будинку, і я зважилася задати питання, яке давно мене хвилювало. Зупинилася недалеко від вхідних дверей і, прямо подивившись Райану в очі, я запитала:

- Але чому вони вчепилися в мене як п'явки? Чому я, а не Корделія? Адже вона рідна дочка Філіпа!

Райан відвів очі.

І несподівано, як блискавка, мене пронизав здогад, та я запитала, сама не вірячи в те, що говорю:

- Чи вона не його дочка?

Наречений важко зітхнув:

- Не його. Ти єдина кровна родичка Верховного мага.

Я ахнула:

- Амалія зраджувала Філіпу?

У мене це не вкладалося в голові. Просто не в'язався її образ добропорядної аристократки з образом зрадниці.

– Ні. Ця історія відбулася ще до їхніх заручин. Королівський двір тоді ще дуже здивувало, що єдина дочка герцога де Лафлер вийшла заміж за молодшого сина графа де Ларуа. Гадаю, Філіп дуже кохав Амалію раз взяв її заміж знаючи, що вона уже вагітна, бо не схожий він на мисливця за приданим.

То он які драми розгорталися у житті моїх нових родичів! А так і не скажеш. На вигляд звичайнісінький собі договірний шлюб, а виявляється он які пристрасті вирували у свій час...

Що б там не було, але обговорювати особисте життя моїх родичів - не дуже етично, тому я змінила тему:

- А твої агенти? Чому вони не втрутилися?

Райан зло і різко видихнув:

- Вони були знешкоджені ще на початку вечора. І провели весь час, поки їх не знайшли, зв'язаними в запиленій коморі у підвалі дому.