Глава 17. Справжня аристократка

Наступного дня після сніданку я зручно влаштувалася на пледі біля моря. У тіні старого дуба, який уже встигла полюбити. І гортала величезну книгу по портальній магії. Настрій м'яко кажучи був не дуже. Незважаючи на те, що це найбільший талмуд на цю тему, я поки що не знайшла жодного слова про створення порталів в інші реальності. Під порталами в книзі малися на увазі просторові коридори у цьому світі. Але я сподівалася знайти хоча б натяк на те, куди рухатись далі. Якщо не знайду у портальній магії, то де і що шукати? Книги про переселення душ?

Чи, можливо, це заборонена тема і вся література по ній знаходяться в якійсь секретній бібліотеці чи архіві? Якщо так, то де і як туди проникнути?

Питань маса, а зачіпок нуль.

А на губах все ще палав той ніжний поцілунок, і я проти волі згадувала Райана... Думки плуталися, змішувалися і не хотіли зосереджуватися. Я потяглася кінчиками пальців до губ.

Справді горять… Горять!

Це нікуди не годиться! Герцог надто різко скоротив дистанцію між нами! Прив'яжусь і буде боляче йти від нього. А іншого виходу я не бачу.

Що ж робити? Поводитися холодно і неприступно? Ага, особливо після того поцілунку в альтанці… 

Але як змусити нареченого не порушувати мої кордони?

Може нахамити йому? А це ідея! 

Але якось не сильно. Трішки. Знову псувати стосунки не варто.

Грубити я особливо не вмію, але ж треба колись навчитись.

Так... Я не вперше ставлю собі завдання з умовами, які суперечать одна одній.

Від цих думок моя бідолашна голова скоро вибухне. Треба переключитись, розвіятись. Може й рішення прийде?

Зазвичай, у таких випадках, я намагалася відволіктися, слухала музику, чи грала на гітарі та співала.

А що заважає зробити це зараз?

Я жваво підвелася і стала обличчям до моря. Згадалася пісня, від якої я свого часу фанатіла. Закрила очі, розслабилася та почула музику, перші акорди пісні. І заспівала, мелодія та настрій підхопили мене, і вже не стримуючись, я рухалася в такт музиці.

Райан

Герцог Данайський, як і планував, знайшов причину візиту до нареченої - він так і не розпитав Евелін про замах. І що з того, що вона нічого не пам'ятає? Можливо, розповість щось важливе, що передує тим подіям, якісь нові деталі.

Через день після балу у королівському палаці, Райан приїхав до замку Верховного мага, поговорив з Філіпом в його кабінеті, і той дав дозвіл на розпитування племінниці.

- Я бачив її сьогодні біля скелі, вона читала, - розповів граф де Ларуа, - до речі, прагнення Евелін до знань мене приємно здивувало, раніше вона не демонструвала такого інтересу та завзяття. Я навіть задумався чи не запропонувати їй навчатись у Королівській магічній академії…

Герцог зрозумів, що таким хитрим чином Філіп підводить його до того, щоб почути думку майбутнього чоловіка з приводу освіти Евелін. Райан ледь помітно посміхнувся - чи думав він, що його дружиною буде юна адептка першого курсу магічної академії, яку сам він закінчив років десять тому?

- Оскільки це дозволить Евелін підвищити свій магічний потенціал, не бачу нічого поганого в тому, щоб вона вступила до академії, - не менш делікатно герцог дав свою згоду на навчання нареченої.

- Радий чути, - щиро зізнався граф де Ларуа, - не всі чоловіки позитивно ставляться до здобуття освіти своїми дружинами, тим більше якщо воно займає п’ять років.

- Дійсно? – здивувався герцог.

Філіп кивнув і раз це питання вирішене, запропонував:

- То наказати слузі покликати Евелін?

Райан згадав, що уже раз у цьому самому кабінеті допитував наречену, тому відмовився, щоб не викликати в неї неприємі спогади:

- Ні, не треба, я з задоволенням прогуляюсь вашим чудовим парком.

Граф кивнув:

- В такому разі можете побачити Евелін з оцього вікна, - він вказав рукою на вікно зліва від нього, - воно виходить на море. Погляньте, вона ще на скелі чи кудись пішла?

Райан підвівся з гостьового крісла і підійшов до широкого вікна.

Те, що він побачив, змусило його завмерти: вдалині, біля кромки води, він побачив дівчину в жовтогарячій сукні і це безперечно була його наречена.

Вона танцювала?..

Її рухи зовсім не були схожі на придворні ковзання по паркету, скоріше на чуттєві південні танці, які він бачив в Еланії. Ті, що одаліски танцюють своєму володарю.

Звідки їй знати про них?

Герцог мав задоволення насолоджуватися цими танцями, коли у складі делегації від короля Мірадейї приїжджав з візитом до сусідів кілька років тому. І тоді еланці пригощали гостей найсмачнішим та найекзотичнішим що у них є.

Райан ще тоді подумав, що якби такі танцювали на їхніх балах, він би більше не пропустив жодного!

Видовище було чарівним, чуттєвим та незвичайним. Якби він був один в цьому кабінеті, герцог би відчинив вікно і використав заклинання посилення звуку. Він був упевнений, що Евелін танцює під музику, але музикантів поряд не було. Але й без того, Райан замилувався красою та чарівністю моменту. Дівчина рухалася граційно і спокусливо, вигинаючись і заворожуюче плавно рухаючи руками над головою, а вітер немов танцював разом з нею, піднімаючи поділ сукні та обвиваючи його навколо струнких ніг.