Наступного дня після сніданку я зручно влаштувалася на пледі біля моря. У тіні старого дуба, який уже встигла полюбити. І гортала величезну книгу по портальній магії. Настрій м'яко кажучи був не дуже. Незважаючи на те, що це найбільший талмуд на цю тему, я поки що не знайшла жодного слова про створення порталів в інші реальності. Під порталами в книзі малися на увазі просторові коридори у цьому світі. Але я сподівалася знайти хоча б натяк на те, куди рухатись далі. Якщо не знайду у портальній магії, то де і що шукати? Книги про переселення душ?
Чи, можливо, це заборонена тема і вся література по ній знаходяться в якійсь секретній бібліотеці чи архіві? Якщо так, то де і як туди проникнути?
Питань маса, а зачіпок нуль.
А на губах все ще палав той ніжний поцілунок, і я проти волі згадувала Райана... Думки плуталися, змішувалися і не хотіли зосереджуватися. Я потяглася кінчиками пальців до губ.
Справді горять… Горять!
Це нікуди не годиться! Герцог надто різко скоротив дистанцію між нами! Прив'яжусь і буде боляче йти від нього. А іншого виходу я не бачу.
Що ж робити? Поводитися холодно і неприступно? Ага, особливо після того поцілунку в альтанці…
Але як змусити нареченого не порушувати мої кордони?
Може нахамити йому? А це ідея!
Але якось не сильно. Трішки. Знову псувати стосунки не варто.
Грубити я особливо не вмію, але ж треба колись навчитись.
Так... Я не вперше ставлю собі завдання з умовами, які суперечать одна одній.
Від цих думок моя бідолашна голова скоро вибухне. Треба переключитись, розвіятись. Може й рішення прийде?
Зазвичай, у таких випадках, я намагалася відволіктися, слухала музику, чи грала на гітарі та співала.
А що заважає зробити це зараз?
Я жваво підвелася і стала обличчям до моря. Згадалася пісня, від якої я свого часу фанатіла. Закрила очі, розслабилася та почула музику, перші акорди пісні. І заспівала, мелодія та настрій підхопили мене, і вже не стримуючись, я рухалася в такт музиці.
Райан
Герцог Данайський, як і планував, знайшов причину візиту до нареченої - він так і не розпитав Евелін про замах. І що з того, що вона нічого не пам'ятає? Можливо, розповість щось важливе, що передує тим подіям, якісь нові деталі.
Через день після балу у королівському палаці, Райан приїхав до замку Верховного мага, поговорив з Філіпом в його кабінеті, і той дав дозвіл на розпитування племінниці.
- Я бачив її сьогодні біля скелі, вона читала, - розповів граф де Ларуа, - до речі, прагнення Евелін до знань мене приємно здивувало, раніше вона не демонструвала такого інтересу та завзяття. Я навіть задумався чи не запропонувати їй навчатись у Королівській магічній академії…
Герцог зрозумів, що таким хитрим чином Філіп підводить його до того, щоб почути думку майбутнього чоловіка з приводу освіти Евелін. Райан ледь помітно посміхнувся - чи думав він, що його дружиною буде юна адептка першого курсу магічної академії, яку сам він закінчив років десять тому?
- Оскільки це дозволить Евелін підвищити свій магічний потенціал, не бачу нічого поганого в тому, щоб вона вступила до академії, - не менш делікатно герцог дав свою згоду на навчання нареченої.
- Радий чути, - щиро зізнався граф де Ларуа, - не всі чоловіки позитивно ставляться до здобуття освіти своїми дружинами, тим більше якщо воно займає п’ять років.
- Дійсно? – здивувався герцог.
Філіп кивнув і раз це питання вирішене, запропонував:
- То наказати слузі покликати Евелін?
Райан згадав, що уже раз у цьому самому кабінеті допитував наречену, тому відмовився, щоб не викликати в неї неприємі спогади:
- Ні, не треба, я з задоволенням прогуляюсь вашим чудовим парком.
Граф кивнув:
- В такому разі можете побачити Евелін з оцього вікна, - він вказав рукою на вікно зліва від нього, - воно виходить на море. Погляньте, вона ще на скелі чи кудись пішла?
Райан підвівся з гостьового крісла і підійшов до широкого вікна.
Те, що він побачив, змусило його завмерти: вдалині, біля кромки води, він побачив дівчину в жовтогарячій сукні і це безперечно була його наречена.
Вона танцювала?..
Її рухи зовсім не були схожі на придворні ковзання по паркету, скоріше на чуттєві південні танці, які він бачив в Еланії. Ті, що одаліски танцюють своєму володарю.
Звідки їй знати про них?
Герцог мав задоволення насолоджуватися цими танцями, коли у складі делегації від короля Мірадейї приїжджав з візитом до сусідів кілька років тому. І тоді еланці пригощали гостей найсмачнішим та найекзотичнішим що у них є.
Райан ще тоді подумав, що якби такі танцювали на їхніх балах, він би більше не пропустив жодного!
Видовище було чарівним, чуттєвим та незвичайним. Якби він був один в цьому кабінеті, герцог би відчинив вікно і використав заклинання посилення звуку. Він був упевнений, що Евелін танцює під музику, але музикантів поряд не було. Але й без того, Райан замилувався красою та чарівністю моменту. Дівчина рухалася граційно і спокусливо, вигинаючись і заворожуюче плавно рухаючи руками над головою, а вітер немов танцював разом з нею, піднімаючи поділ сукні та обвиваючи його навколо струнких ніг.