Глава 10. Невинна дитяча витівка

Ліна

Чорт! Чорт! Чорт!

Що це щойно було???

Приголомшена, я втратила зв'язок із фантомом, широко розплющила очі і підскочила на ліжку у своїй спальні. Серце зайшлося від тривоги.

Як вийшло, що біля храму з'явився Райан та цей слуга графа, Еміль? Що вони там забули?

Так, думаємо логічно. Герцог Данайський – мій наречений та заступник начальника Королівської Служби безпеки. Значить, він організував стеження за мною?

Але навіщо? Підозрював у невірності? Тоді як здогадався? Евелін же всього тиждень як повернулася з монастиря.

У нього патологічні ревнощі? Цілком можливо, коли працює на такій посаді, багато чужої брудної білизни бачив і знає, що нікому не можна довіряти.

Погано, дуже погано.

Ось як я постійно примудряюся потрапляти у колотнечі?

Що називається: дала відпочити розуму, побула під владою почуттів. Мене немов захопив смерч люті, закрутив і мало не розчавив.

Ну зрадив хлопець, і що з того? Відпусти на всі чотири сторони, хай іде до демонів і живи собі далі! Здався він мені! Але ні, мені потрібно було мститися!

Я охолола і ідея з помстою вже не здавалася такою чудовою та дотепною. Щиро кажучи, вона була відверто дурною. Але ж хто знав!

Ну нічого, наламала дрів - тепер беремо себе в руки і думаємо як вибратися з пастки, в яку сама себе й увігнала.

Тут потрібна холодна голова. Вимикаємо емоції, вони зараз лише заважають.

Герцог цю історію на гальмах не спустить. Добре, якщо вночі з ліжка за патли не витягне, а дасть час до ранку проробити свою версію подій. Тому згадую, як моя мама, висококласний адвокат, працювала в таких випадках.

Аналізую ситуацію.

Райан та Еміль виглядали спантеличеними, а поки противник спантеличений - у мене є час для маневру.

Це все через Еміля, я впевнена, він постійно терся поруч. Це він наябедничав на мене Райану. Правду, звичайно наговорив, але зараз це не має значення.

Тепер відштовхуємось від того, що слуга знає. Ми з Крістіаном були обережні, зустрічалися в бібліотеці при зачинених дверях. 

Чи вважається поцілунок зрадою? 

Неважливо. Важливо, що шпигун цього не бачив. А не спійманий – не злодій. Хай спробує щось довести!

Що ще тішить, сьогодні ввечері ніхто нічого крамольного теж не спостерігав. А що такого непристойного можна зробити з фантомом?

Далі – мотиви.

Правдиво описати причини свого вчинку я не можу, це ще гірше, ніж нахабно брехати. Треба щось вигадати, і щоб це ще й звучало невинно. Оце так завданячко...

Який безневинний мотив міг змусити чесну дівчину бігти з коханцем, а потім розчинитись у повітрі?

Ніякий.

Але я не Еліна Смірнова якщо щось не вигадаю!

Далі, який результат моїх дій? Ніхто не постраждав.

Висновок - це просто нерозумна дитяча витівка!

За кілька годин лінія захисту була готова. Мама пишалася би мною! Але, нажаль, не моїми вчинками…

Та зараз головне викрутитись, а як примирити це зі своєю совістю я вирішу потім.

Ближче до ранку, вкрай виснажена я заснула, сили сьогодні мені ой як знадобляться! Ще й імпровізувати доведеться, впевнена. Добре, що експромти мені вдаються краще ніж планування.

Ранок почався як завжди спокійно. Прийшла ця зрадниця Софі, допомогла одягнутися і заплела. Я неспішно спустилася коли родичі вже сиділи за столом. Звернула увагу, що у дядька гарний настрій. Значить, нічого ще не знає. Хоч поснідати спокійно дадуть. Щоправда, якщо зможу їсти…

Але перед очікуваною небезпекою апетит прокинувся вовчий. Нічого, ми ще поборемося. А для цього потрібні сили та ясність думки. Так… Що тут у нас? Яєчня з беконом, овочевий салат, теплі булочки з корицею, ягідний конфітюр і паруючий трав'яний чай. Я, мабуть, буду все! Хоч наїмся, так би мовити, перед стратою.

Ми вже закінчували трапезу, коли пролунав стукіт дверного молоточка, сповіщаючи про раннього відвідувача. Мої нові близькі родичі здивовано переглянулися, адже нікого не чекали. Точніше вони не чекали, а я дуже навіть передчувала.

Передбачувано, до їдальні у супроводі дворецького увійшов герцог Райан Данайський, одягнутий у білосніжну сорочку, що знову була розстібнута на два гудзики зверху. Ну що ж він не застібається до кінця? Тільки відвертає увагу… 

Виглядав він бадьоро та свіжо. І не скажеш, що вночі ганявся за примарами! Я ледве стримала недоречний смішок і зціпила зуби для певності.

Уявляю собі цю картину: три чоловіки ясної місячної ночі опинились в лісі біля одинокого храму. Стоять та дивляться один на одного наче стадо баранів і не розуміють що трапилось. Романтичненько так. Луснути зі сміху можна.

І чому мене постійно на веселощі розбирає в стресових ситуаціях? Це мабудь, нервове.