9 Глава Адам

Я розмовляв з Євою і мені було цікаво дізнатися, хто її так образив, що вона стала такою черствою. Можливо це через втрату батьків вона така, хтозна.

Допили каву і рушили далі в нашу подорож. Ми проїжджали багато гарних міст. Хочу колись побувати в деяких з них. Та і взагалі, дедалі більше я хочу дізнатися про Україну: її культуру, звичаї, традиції, адже вони відрізняються від польських. 

По дорозі ми ще декілька раз зупинялися, тому наша подорож трохи затягнулася. Приїхали в Золочів вже під вечір. Оскільки були втомлені, то відразу поїхали в готель. Я зателефонував до брата і повідомив, що ми на місці та сказав, що зустрінемось з ним вже завтра зранку.

Наш готель знаходився на окраїні містечка. Триповерхова будівля зроблена у скандинавському стилі. На першому поверсі знаходився ресторан, а на другому і третьому номери. Хоча готель і був не надто великим, проте затишним. В нашому номері було чисто та доволі просторо, а вигляд з балкону зачаровував вогнями нічного міста.

Ми з Євою прийняли душ і вирішили повечеряти в ресторані. Страви були смачні, а персонал ввічливий. Нам розповіли про місцеві цікавинки і порадили куди можна піти і що відвідати.

З самого ранку до мене зателефонував Олег і повідомив, що вже чекає на нас в ресторані готелю.    

- Можливо мені не варто йти з тобою, - сказала Єва, ніжачись в ліжку.

- О, ні, - хитро посміхаючись, промовив я і навис над нею. Я б зараз із задоволенням залишився з нею, проте не гоже заставляти чекати брата, з яким так хотів познайомитись. – Ти підеш зі мною, адже ми домовлялися, чи не так?

- Гаразд, - нехотячи погодилась вона і встала з ліжка. Вкотре замилувався її ідеальною фігурою та спокусливими формами.

Ми спустилися в ресторан готелю і я відразу помітив Олега. Він був середнього зросту, досить міцної статури, з темно русявим, коротким волоссям та світло карими очима.

- Привіт! – привітався я, підійшовши до нього. – Радий зустрічі.

- Я теж! – посміхнувся він і зацікавлено глянув на Єву. Не скажу, що я приревнував, просто мені не сподобався його похабний погляд. Чесно кажучи, по натурі я ще той власник.

- Знайомся, - сказав я. – Це – моя дівчина Єва. Єво – це Олег, мій троюрідний брат.

Олег навіть не дав нам випити кави, а відразу покликав на сніданок до себе. Приємно було познайомитися з усіма родичами, а особливо з маминою тіткою Наталею. Виявляється, вони з мамою дуже схожі ззовні і характером. Наш сніданок плавно перетік в обід. Мені дуже цікаво було поспілкуватися з своєю ріднею. Ми розглядали альбоми з старими світлинами. Тут були і фото мами, ще коли вона була геть малою.

Я з цікавістю слухав розповіді про минуле та теперішнє. Мене також розпитували про роботу, цікавилися життям батьків та сестри. Розмова зайшла за особисте і дружина Олега, Оля запитала:

- А коли ви збираєтесь одружитися?

Я не знав, що відповісти, бо це питання захопило мене зненацька, проте Єва швидко віднайшла вихід з ситуації.

- Ох, Адам такий зайнятий, що ми про це ще не думали, - посміхаючись відказала вона. – Це дуже важливий крок у нашому житті, тому ми не поспішаємо.

- Так, - підтримав я Єву і додав: - проте, коли надумаємось одружуватись, то обіцяю, що на весілля обов’язково покличемо вас усіх.

Всі сміялися, але я помітив, що Єві не сподобалась ця брехня, тому відразу перевів тему і запропонував пройтися містом. Мій брат живе неподалік від нашого готелю, тому ми ще не встигли роздивитися місто.

Першим, що ми помітили, коли ще вчора їхали до готелю, були мури замку. Нам з Євою захотілося роздивитися його зсередини.

- Ми з Олею підемо з вами, - промовив Олег. – Давненько вже там не були.

- Чудово! - посміхнувся я.

- А потім ми зробимо вам невеличку екскурсію містом, - додала Оля.

Я відчинив важкі дерев’яні двері і ми гуртом зайшли на територію замку. Перед нами відкрився неймовірний краєвид. Складалося враження, що ми потрапили в інший вимір, в час мужніх лицарів і чарівних дам.

Ми придбали вхідні квитки і замовили екскурсовода.

- Замок звели в середині XVI століття, - розпочала свою розповідь Уляна. – Ім’я архітектора залишилося невідомим, проте подейкують, що він був італійцем. Наказ на будівництво замку дав Яків Собеський. На початку споруда будувалась в оборонних цілях, але час вніс свої корективи. А ще хочу вам розказати про пікантну деталь: у той час, коли у Франції королі справляли свою нужду у нічний горщик, у Золочівському замку вже функціонували справжні туалети із зливом води! Коли вийдете на вулицю, то зверніть увагу на кріплення, куди прилаштовували величезну бочку, де збиралась дощова вода. Можете підійти ось сюди  - ця ніша з отвором і є туалетом. Як бачите, такі туалети влаштовані на кожному поверсі замку. А ще в іншому боці спальної палати є потайні сходи,    що ведуть у вітальню. Давайте пройдемо і спробуємо ними спуститись, - запропонувала Уляна.

Я люблю бувати в таких місцях, тому з цікавістю  знайомився з історією цього старовинного замку. Глянув на Єву, вона також уважно слухала екскурсовода і з захватом розглядала усе навколо. Ледь стиснув її руку, яку тримав у своїй, і Єва мені посміхнулася.

-Оборонний комплекс захищав місто Львів від набігів турків і татар, - продовжувала говорити Уляна. – Це вдавалося завдяки вдалому розташуванню. З укріплень замку було видно фактично всі дороги, що вели до Львова. Це давало змогу вчасно попередити оборонців Львова, а також затримати ворогів.