6 Глава Адам

Прокинувся зранку, а Єви і сліду немає. Все таки втекла від мене, проте не на довго. Правда вона ще не знає про це. Зателефонував до Юрія Петровича і попросив про послугу.

- Звісно, без проблем, - сказав Юрій Петрович і запитав: – Що, сподобалась дівчина?

- Так, вона справді профі, - посміхаючись, відповів я, пригадавши минулу ніч.

Безперечно у Єви багато неприхованих талантів, проте у ліжку вона вогонь. Телефонував до неї, але, нажаль, вона так і не відповіла на жоден з моїх дзвінків. Образилась, чи що?

Я планував зовсім по іншому провести цей день, проте до мене зателефонували з мого офісу з Варшави і змінили всі задуми. Що ж, доведеться перервати своє перебування в Україні і полетіти додому. Сподіваюся, що до завтрашнього вечора мені вдасться все владнати і повернутися назад.

Швидко зібрав необхідні документ та замовив квиток на літак. Фортуна була на моєму боці, і вже ввечері я був у Варшаві. Вирішив, що вже надто пізно, тому в офіс їхати не став. Завтра підпишу необхідні документи і відразу повернуся в Київ.

- Ти вже у Варшаві? – телефонувала до мене мама.

- Так, щойно прилетів.

- Заїдеш до нас на вечерю?

- Навіть не знаю, я трохи втомився, - промовив я.

- Я вже все приготувала, - беззаперечно відказала мама.

- Ми тебе чекаємо! – втрутилася в розмову моя молодша сестра Яна.

- Ну, гаразд, - погодився я, адже з мамою не варто сперечатися, а з сестрою тим більше.

Яна молодша від мене на шістнадцять років і звикла, що їй всі потакають і слухають. Вона в нас майбутня актриса, адже вчиться в університеті кіномистецтва у Варшаві. Іноді мені здається, що заради досягнення своїх забаганок, вона ладна вжитися у будь-яку роль.   

Батьки з Яною живуть у власному двоповерховому будинку. Я вже давно живу окремо. Як тільки почав достатньо заробляти, то купив собі квартиру в новобудові.

Зупинився біля хвіртки і зайшов на подвір’я. Мій рідний дім. Тут я виріс і провів роки щасливого дитинства. Я люблю бувати у батьків, адже мені завжди тут раді і на мене завжди чекають. Навіть іноді нестерпні витівки Яни не могли затьмарити радості мого перебування вдома.

Батьки самі збудували цей будинок і вклали в нього не лише кошти, сили, але і душу. Кожна дрібниця продумувалась і детально обговорювалась. Усі меблі, техніка, посуд, постіль, навіть вази і картини купувалися батьками особисто. Мої батьки завжди все роблять разом, для мене вони взірець ідеальної сім’ї. Мені далеко до їхньої ідеальності, мабуть тому я ще досі не створив власну сім’ю. Все ніяк не можу віднайти ту єдину.

- Усім привіт! – зайшов я в будинок.

- Привіт! – вийшла до мене назустріч сестра. – Як поїздка?

- Добре, в принципі вона ще не закінчилася. Я завтра знову лечу в Київ, - повідомив я.

- Чому?

- Маю ще незавершені справи, - пояснив я.

- Цікаво, які? – хитро глянула на мене Яна. – Невже знайшов собі там якусь українку?

- Не верзи дурниць, - відмахнувся я.

- Я вгадала! – сплеснула в долоні Яна і побігла з криками до кухні. – Мамо, мамо, а в Адама в Україні з’явилася дівчина!

- Не вигадуй, Яно! – вигукнув я. Ох і за що мені ця кара? Ото вже нестерпне дівчисько!

Весь вечір мама і Яна не давали мені спокою, розпитуючи про неіснуючу дівчину. Лише тато був зі мною солідарний і всіляко намагався втихомирити їх. Зрештою мені вдалося змінити тему і перевести в більш спокійне русло.

- Мамо, а хто в тебе залишився з родичів в Україні? – поцікавився я.

- З найближчих родичів, моя тітка Наталя з сім’єю, а що?

- Просто цікаво, - сказав я. Вирішив поки не розповідати батькам, що хочу навідатися до українських родичів. – То вони на Львівщині живуть?

- Так, в місті Золочеві, - відказала мама.

- Може ти надумав провідати їх?- здогадалася Яна.

- Хіба, як буде час, але в мене дуже багато роботи, - промовив я нейтрально.

- Ну-ну, - підозріло поглянула на мене сестра. – Я тебе, братику наскрізь бачу. Признавайся, що задумав?

- Досить, Яно, - з притиском сказав тато. – Дай Адаму спокій!

Подякував за вечерю і поїхав до себе на квартиру. В мене доволі велика квартира-студія. Тут лише необхідні меблі і техніка. Я не став купувати собі фешенебельні апартаменти, адже і так більшу частину часу проводжу на роботі. В майбутньому,  коли матиму власну сім’ю, то взагалі планую придбати власний будинок. Проте це станеться не скоро, бо женитися ще не збираюся.

Прийняв душ і втомлений ліг спати. Вранці на мене чекало багато справ. Спершу я підписав усі необхідні документи та дав розпорядження щодо деяких напрямків роботи. Потім зустрівся з юристами і обговорив умови договору з Ічі Танака. І на останок забіг в ювелірний і придбав там дещо для Єви. Треба ж їй віддячити за чудово проведений час. Хоча попереду нас ще чекає цілий тиждень спілкування і не тільки.

Я вклався в намічені терміни і вчасно встиг на літак до Києва. В столиці у мене ще є декілька незавершених справ, але я їх швидко владнаю і з спокійною душею зможу поїхати за запланованим маршрутом. Так хочеться познайомитися з родиною, яку ніколи не бачив.