Вовк в овечій шкурі

Вікторія зачаровано спостерігала за ілюзорними серцями, які кружляли в повітрі, вимальовуючи неймовірні траєкторії і залишаючи за собою рожевий слід, що злітав на підлогу перламутровими блискітками.

- Ой, вибачте, - рудоволоса дівчинка помітила вчительку і дивовижний танок сердець припинився, так як ті перетворилися на легкий туман, що за декілька секунд розтанув у повітрі. - Ми до Дня Валентина ілюзії готуємо.

Учениці, які практикували магічні конструкти прямо в кабінеті математики, перед початком уроку, зашарілися, пояснюючи відьмі свою незвичайну поведінку.

- Ні, ні, все гаразд, - Вікторія щиро усміхнулася, щоб зняти напругу. - У вас дуже гарно виходить, я раніше такого ще не бачила.

- О, так ми багато чого вивчили, - зраділи дівчата. - Вміємо вже справжній сніг викликати, купідонів та сердечки створювати, мерехтливих світляків і зірки. А ще почали тренуватися в створенні ілюзорних туманностей та галактик. Ми покажемо!

Після цих слів Вікторія не встигла сказати жодного слова, так як навколо неї закружляли жваві хлопчаки з луками, які намагались поцілити у різнобарвні серця, що знову закружляли в хороводі. Зі стелі почав падати лапатий сніг, а посеред класу утворилася гігантська туманність з міріадами зірок, вона невпинно поширювалась приміщенням, захоплюючи все більше місця.

Вікторія підставила долоню і велетенська сніжинка плавно опустилася на неї, легенько поколюючи шкіру через свою крижану структуру.

- Вони справжні, - прошепотіла вчителька, зачаровано розглядаючи весь той безлад, що почався в кабінеті.

Раптово посеред туманності сформувалась чорна пляма, до якої потягнулись всі елементи, які її оточували... через пару хвилин підручники та зошити почали дивно рухатися, переповзаючи в сторону ілюзії.

- Ой, знову..., - руда дівчинка затиснула рота долонею, а потім почала щось швидко шепотіти махаючи руками.

- Щось не так? Що це за утворення таке в ілюзії?, - нервово запитала Вікторія.

- Вона створила мініатюрну чорну діру і та почала притягувати магію оточуючих елементів ілюзії, - відповів статний блондин, який зайшов до класу і, направивши руки в сторону туманності, розвіяв всі ілюзії в кабінеті. - Ще хвилина і вона б набрала достатньо сили, щоб повністю стати матеріальною. Ви мусили б знати про небезпеку створення ілюзій, які можуть поглинати енергію.

- Ой..., - дівчата сховались за спину вчительки, розуміючи які небезпечні речі ледь не стались через їх халатність.

- Дякуємо, що вирішили нашу проблему, - кивнула Вікторія чоловіку, який уважно її розглядав. - А... а Ви хто?

- Я? Хм... Валентин, - посміхнувся блондин і вийшов з кабінету, залишаючи здивованих співрозмовників без конкретної відповіді.

Після уроку до відьми забігла викладач фізики.

- Вікусь, верховна нараду після уроків збирає, - прошепотіла Валентина. - У нас новий викладач фізкультури, по заміні надіслали, наша ж зараз рани зализує.

- А що з нею сталося? - Вікторія здивовано вигнула брову.

- А ти не чула?, - хмикнула жінка. - Так поїхала в Карпати на лижах кататись і втрапила якраз на повню. А в неї чоловік перевертень, досить мирний, але ж сам факт...

- І що, він їй нашкодив?, - охнула Віка.

- Та ні, просто натрапив на місцевих вовкулаків, - махнула рукою Валентина. - А наша фізручка кинулась його захищати, бо один проти зграї він навряд би вистояв, ото й зализують зараз рани. Добре хоч всі живі залишились, місцевий мольфар втрутився і перевертнів місячної доріжкою через лезо ножа перекинув, повертаючи хлопцям тверезе мислення.

- Ох, скільки я ще всього не знаю, - похитала головою Вікторія. - Але дійсно добре, що все нормально закінчилось.

- Угу, - кивнула Валя і попрямувала до дверей. - Не забудь про нараду, зустрінемось там.

Після уроків верховна відрекомендувала нового викладача фізкультури, яким і виявився таємничий блондин, що врятував сьогодні Вікторію від негараздів з чорною дірою.
- Він такий симпатичний, - замріяно сказала Олена Леонідівна, проводжаючи поглядом широку спину нового вчителя. - Просто еталон краси.

- Подейкують, що він справжній відьмак, - прошепотіла Валентина, нахиляючись ближче до подруг.

- А вроджений чи навчений?, - одразу ж поцікавилась Олена.

- Не знаю, але силою він володіє дуже добре, - задумливо відповіла Вікторія і переказала жінкам історію, яка трапилась сьогодні перед парою.

- От же ж, - похитала головою Валя. - В дев'ятому класі близнючки постійно щось вигадують, жодного тижня ще не пройшло без їх витівок, ще й одногрупників втягують у свої забави.

- Головне, що Валентин швидко зреагував, а то ще ремонт в кабінеті математики довелось би робити, - усміхнулася Олена. - Я ж кажу, що він неймовірний.

- А яка різниця в навченого і вродженого? Якось визначити можна?, - поцікавилась Віка.

- Ну, у вродженого опиря має хвостик бути, як і у відьми, - відповіла Валентина з лукавими бісенятами в очах. - Будеш перевіряти?

- Та ну тебе, - засміялася Віка.

- А я б перевірила, - заусміхалася Олена. - Але можна просто в очі подивитися, у вроджених зображення перевернутим віддзеркалюється. По відсутності бороди зараз нічого не скажеш, так як багато чоловіків бриються досить якісно, не відрізнити. А стерильність перевіряти довго і ризиковано, та й не у всіх вона буває, я навіть не впевнена, що це не чутки, так як сила і по крові ж передається, а не лише при ініціації учня.

Жінки ще трішечки погомоніли і поспішили додому.

Коли Вікторія зайшла до квартири, то зрозуміла, що на неї чекає не лише Темрява.

Після гарячих обіймів та поцілунків, якими зустрів відьму Самаель, пара сиділа на кухні, смакуючи улюбленою кавою демона.

- Вік, будь обережною, я знаю, що біля тебе нова сила з'явилася, енергетичний баланс Ковену порушено, - сказав чоловік, серйозно поглянувши відьмі в очі. - Втручатись не буду, так як негативного нічого не відбувається, а ти знаєш, що я більше спостерігаю і направляю смертних... але будь уважнішою, щоб лиха не сталося.