Троє поросят

На вулиці накрапав дрібний дощ, зміни клімату яскраво давали про себе знати і дочекатися снігу було проблематично. Болото, прихвачене морозцем, ранкова ожеледиця після дощу, нічні тумани, але не біла снігова ковдра, яка дарує затишок та відпочинок природі.

Зимові свята тривали і кожен міг виділити трохи часу для себе.

В нічному клубі миготіли різнобарвні вогні, сміялися та жваво спілкувалися відвідувачі, голосно лунали ритмічні звуки, під які молодь весело підскакувала, імітуючи танець.

Микола, Микита та Марко сиділи на шкіряних диванчиках, у дальньому кутку приміщення, жваво обговорюючи свої досягнення за пляшкою віскі.

Чоловіки разом навчалися на архітекторів, а зараз займалися будівельною справою. Кожен з них розгорнув приватний бізнес і намагався переконати товаришів, яких не бачив декілька років, в ефективності саме свого підходу до справи.

- Ні, ви реально не розумієте, - похитав головою Микита, - от навіщо переплачувати за землю в самому місті, якщо простіше викупити декілька ділянок за його межею, з визначеними адресами та дозволом на будівництво триповерхового будинку.

- Так там на одного власника все, як ти людям потім продавати квартири плануєш?, - хмикнув Марко.

- Як... та просто, оформлю клубний договір, з правом власності та розподілом квадратури між мешканцями, на організацію, - відмахнувся чоловік, поправляючи пасмо рудого волосся, яке вибилось з короткого хвоста.

- Так там квартири не будуть вказаними навіть, - фиркнув Микола. - Дурня це все.

- А от і ні, я вже оформленням третьої та четвертої ділянок займаюсь, а в першому будинку декілька днів тому третій поверх підняв... от побачите, що саме мій варіант найприбутковішим буде, - насупився Микита, допиваючи залишки віскі в своїй склянці.

- Я думаю, що переграю тебе, - засміявся Микола. Його дорогий костюм яскраво контрастував з потертими джинсами та светром товариша, з яким він зараз влаштував дебати. А охайне чорне волосся та гладка шкіра обличчя викликали до чоловіка довіру у будь-яких співрозмовників з першого погляду. - Займатися потрібно лише багатоповерхівками, адже на шматок землі припадатиме сотня, а то й більше покупців. Найкращим варіантом є переоформлення готових будівель. Затрат на внутрішні роботи мінімум, яскравий зовнішній вигляд, і як факт - захоплення потенційних покупців і майже стовідсотковий прибуток у тебе в кишені.

- Переоформлення? Так це твоя компанія стару фабрику по переробці вторинної сировини викупила під побудову житлового комплексу?, - здивовано вигнув брову Марко. - Але ж там комунікації всі старі, та й проблемні такі об'єкти, дозвіл на переведення приміщень до житлового фонду не отримати, ще й зі збереженням усіх норм екологічного і тому подібних контролів.

- Дурня, ніхто там з комісіями гратись не буде, - засміявся брюнет. - В мене є зв'язки на самому верху і декількох віз буде достатньо, щоб вся потрібна, зовнішня інформація, яку перевіряють під час вивчення реклами нового об'єкту, виглядала надійно та офіційно.

- Хм, якщо зможеш провернути таку аферу, то з багатоповерхівки більше коштів отримаєш, - почухав потилицю Микита. - Але все одно надійніше з дрібними будинками. Дохід менший, але стабільний, особливо якщо комплекс будувати.

- Чому ж, там теж комунікації, внутрішні роботи, покрівля і прибудинкова територія багато часу займають, - Марко вигнув світлу брову, дивуючись спокійній реакції товариша на зауваження.

- А хто ж тим дріб'язком займатись буде, то все вже якось потім, можливо навіть не я вже робити буду, а років через п'ять-сім нова компанія, яка перекупить комплекс перед повним заморожуванням, - Микита розлив залишки віскі по склянках і помахав офіціанту, щоб зробити одразу нове замовлення.

- От і я кажу, що з тими комунікаціями в новобудовах проблеми завжди і краще готовий дім переробити, - Микола кивнув офіціанту, дякуючи за нову пляшку та м'ясну нарізку, яку той тільки-но поставив на стіл.

- Та я не через це, - відмахнувся рудий. - Дивіться, все дуже просто. Дозаливаєте старий фундамент, або новий робите, підіймаєте каркас, починаєте будівництво. Все це приманює інвесторів, так як зміни очевидні. Десь на середині збавляєте оберти, коли більшість квартир вже продано. Після цього одразу ж починаєте будівництво наступного об'єкту, по тій самій схемі. Люди бачать, що будується цілий комплекс, все на різних стадіях і наче швидко просувається, а все це стимулює новий потік фінансів від інвесторів.

- Так не можна, вони ж до суду можуть подати, - похитав головою Марко.

- Ну і що, по документах йде постійна зміна підрядників, моя фірма виступає посередником між інвесторами та цими будівельними компаніями, а зі сторони все це виглядає так, що люди самі замовляють будівництво комплексу. Я ж казав, що об'єкти через формування клубного договору проводжу і власниками виступають саме покупці, от нехай самі на себе до суду й подають.

Микола голосно розсміявся, поплескавши товариша по плечу. Чоловіку явно імпонував такий підхід до роботи.

Між брюнетом та рудим, ніким непомічений, сидів ще один блондин у дорогому білосніжному костюмі з ідеально пропорційними рисами обличчя. Чоловік посміхався, вислуховуючи вихваляння товаришів, і тихо нашіптував їм на вухо нові грандіозні ідеї.

- Марко, а ти чому нічого не розповідаєш?, - поцікавився п'яним голосом Микита. - Ми вже всі свої схеми виклали перед тобою, так що не мовчи вже, ділись й ти ідеями.

- А що я, - хмикнув світловолосий Марко, опираючись на спинку шкіряного диванчику. - В мене все по класичних нормах йде, як в університеті вчили.

- Тобто?, - подався вперед Микола. - Ти що, в мінус працюєш? Я ж пам'ятаю, що ми курсові проекти по стандартних забудівлях прораховували, там явно мізер виходить на руки.

- Ну, не те щоб мізер, але дійсно не дуже багато, - покрутив рукою Марко. - Просто у мене ж мрія була, про невелике зручне містечко, з якісними будинками, охайними вулицями, зручною інфраструктурою... от я й почав втілювати її у життя. Побудував лише декілька шестиповерхових будинків, але всі надійні, з гарною прибудинковою територією, в один з них і сам з родиною переїхав.