Зелена рука.

Олександр жив в маленькому селі, коло Кам'янського, де люди люблять відпочивати. На тих самих Блакитних озерах. Дитинство він (як вважав хлопець) мав щасливе, хоча і друзів мав не багато. Село школу мала, тому їздити до Кам'янського не треба було. Після закінчення школи , він поступив в Дніпровський Аграрний університет, на час навчання оселившись в гуртожитку. Цікавий, хоча і не дуже приємний (як для сильного хлопця) досвід, закінчився швидко. 
Олександр, щасливий, із речами в руках, рухався напрямку дому, по ямах не шкодує коліс валізи, наспівував щось собі під носа. Стара сусідка посміхнулася, та кивком привітавшись, чим хлопець віддячив кивком голови. Його настрій сьогодні ніхто не міг зіпсувати. Він (його нутро про це сьогодні казало) повертався до дому. Він йшов у хабами, де на дорогах, почав з'являтися пил, а місцеві хлопці ганяли корів великими палицями, по пасовиськах.
Хлопець знайшов знайомий паркан, відчинив знайому хвіртку, та пройшов у подвір'ї його зустрів старий пес, Рекс, у якого лаю замість , виходив тільки хрип. Олександр постукав у двері , відчинив та промовив :
- Мама, батько, я вдома...
Двері сеній відчинилися, і на порозі постала жінка, середнього віку, з хусткою на голові, підбігла до сина, та почала його обіймати. За нею вийшов, вже не дуже молодий чоловік, грубий, і одразу підкуривши цигарку, випустивши кільце диму, посміхнувся. Він пройшов повз, хлопнувши сина по плечу, вийшов на веранду, промовив :
- Ну годі, Маша, задушиш... Привіт сину, радий...
- Та ну тебе в баню старий... Йди краще курку заріж!
Чоловік ще раз посміхнувся, стиснув плечима, та пішов в сторону курятника. Олександр подивився на батька, та матір, і промовив :
- Ма, я не надовго, зараз трохи відпочину, і побіжу пройдусь до клуба, погуляю з хлопцями. Бо трохи треба розвієтеся...
Він скоро поїв, помився, та швидко вискочив з хати, під мамині крики що він майже нічого не поїв. Він пробіг вулицею, повернувши на право, та ще на право, прямо у відчинену браму свого друга - Єгора.
- Брате, виходь... поїдемо до клуба. Я так скучив за усіма ... Давай швидше.
Сусід вийшов до друга, здивований, обійнявшись, розпросив його про навчання, та про те яке воно, міське життя. День почав змінюватися на вечір, хлопці за розмовою, не помітивши, як опинилися біля клубу, з відкритих дверей якого лунала музика. Олександр посміхнувся Єгору, та запитав :
- А Діана ходить до клубу?
Хлопець на мить змарнів, та взявши себе до рук, та відповів :
- Давай я краще покажу скільки дівчат ходить до клубу?
Та взявши під руку Олександра, повів в середину приміщення, в самий натовп. Та тут він помітив Діану, яка незвично стояла під стіною, і не танцювала, ховала погляд. Почала лунати повільна музика. Хлопець жестом запросив її, і вона подала руку(холодну як лід, та волога, воскова), почали танцювати. Натовп здавалося розійшовся, що дає парі більше місце для танцю. 
Олександр цього не пам'ятав, тяжко було згадати цю, на правду веселу ніч. Тяжко було встати, бо він нічого не їв, а в ночі вочевидь забагато випив. Він продовж дня батькам згадував про свою дівчину, а мама лише качала головою, та сказала, зі мною посмішкою :
- Ти ще молодий, може одружишся....
Хлопець нічого не відповів матері. Він ледве дочекався вечора. Він зібрався, та тихо (щоб батьки не бачили куди він пішов) вийшов з двору. А тим часом Сергій (батько хлопця) захропів у себе в кімнаті,   тремтячою рукою вказав у вікно, ледве промовив:
-Ти, зараза...
І після цих слів впав мертвий. А хлопець подолав узбіччям, дорогу від дому, до клубу, надвечір опинившись коло відчинених дверей. Він заскочив в середину, де грала музика. Він побачив Діану, яка стояла посередині, і більше нікого не було. Він взяв її за руку і поклав собі на плече, вона опекла його зимовим холодом. Ніхто не помітив як з руки сповзла шкіра, оголивши зелену шкіру ящірки, поширивши залом мерзенний запах розкладання. Олександр не помітив як в очах загорівся червоний вогонь, зміїний вираз обличчя, і зелену руку у себе на плечі.