Мітка Смерті - 1

В нічному клубі було досить людно. Не зважаючи на пізню годину відвідувачі не поспішали покидати заклад, насолоджуючись містичним антуражем тематичного вечора, специфічною музикою та оригінальними бесідами з однодумцями. Здавалося, що вони навпаки - лише прибувають, підтримуючи таким чином свої загадкові образи.

Вечір п'ятниці обіцяв цікавий відпочинок в компанії нових друзів, тому Олександр швидше завершив всі домашні справи, залишив на наступний тиждень підготовку до захисту дипломної роботи і поринув з головою в готичний світ вампірської тусовки.

Брюнет повільно пив вино з високого келиха, уважно спостерігаючи за знайомими, з якими вирішив провести цей вечір. Він намагався копіювати жести та міміку хлопців, які були дуже схожими на справжніх вампірів-аристократів з фільмів жаху, але при цьому юнак добре розумів, що йому до них ще дуже далеко. Певно такі навички відшліфовуються роками до автоматизму і стають з часом звичними для людини… як же ж природньо все виглядає у його товаришів! Що ж, всьому свій час, головне працювати над собою. Можливо перед дзеркалом потренуватися потрібно?

- Лександр, ти щось розповідав про заміський маєток твоєї родини, - Марина нарешті звернула увагу на нового знайомого і з чарівною посмішкою подивилась на нього.

Олександр відчув як в середині все стиснулося, а серце почало калатати швидше. Саме через цю красуню він зацікавився всією цією містикою і вже декілька місяців намагався стати своїм в компанії хлопців, що навчалися з ним на одному курсі, адже саме з ними брюнет неодноразово бачив Марину, до якої боявся підійти самостійно. Довге спілкування з однокурсниками дало результат і от нарешті ці вампіри... ні, певно краще їх назвати просто готами чи як... не важливо, головне, що його нарешті вперше покликали на таке от вечірнє зібрання, до цього ж вони обмежовувалися короткими розмовами в університеті.

Красуня з майже білосніжним волоссям, вишуканими манерами та ідеальною фігурою полонила серце Алекса ще на третьому курсі, коли він вперше побачив її в кафетерії разом з хлопцями. Виявилось, що вона навчається на сусідньому факультеті і захоплюється вампірами, саме через це завжди вдягається в темний одяг та звертає увагу на загадкових чоловіків. Одним з таких вирішив стати й Олександр, сподіваючись, що зможе зачарувати дівчину. Скільки з того часу він передивився фільмів про кровожерливих ловеласів, скільки книг прочитав та перебрав інформації в інтернеті, страшно згадати. Хоча найбільше його напевно все ж таки засмутило те, що достовірної інформації він зустрів дуже мало…

Так, стоп, потрібно відкинути думки на відсторонені теми, нарешті зібратися, щоб не проґавити шанс вразити вподобану дівчину, і стати таки своїм для цих людей.

- Ну, це не зовсім маєток, просто стара хатинка моєї прабабусі..., - почав було хлопець, але замовк, розгублено розглядаючи скривлені обличчя своїх співрозмовників.

- Лександр, прошу тебе, не потрібно вносити такі реалістичні подробиці в свою розповідь, - Петро манірно махнув рукою, закотивши очі. - Маріанну зацікавила згадка про покинутий маєток та все інше, що ти нам розповідав. Поділись з кланом інформацією.

- Кхм... що ж..., - Алекс зрозумів, що від нього хочуть і, прочистивши горло, почав розповідати про звичайну сільську хатину, адаптуючи інформацію під містичний стиль, який так хотіла бачити в усьому нова компанія. - Так. Моє родове гніздо знаходиться за містом, серед темних моторошних лісів. Я був там лише декілька разів, в дитинстві, коли проходило моє становлення в світі темряви. Пізніше, після того як моя прабабуся пішла за завісу вічного сну, маєток успадкував батько, але сказав, що те місце прокляте і він не хоче, щоб я там бував. Слово старійшини роду - закон, тому я ніколи більше не навідувався в ті місця, хоча інколи відчуваю, що моя сутність хоче знову потрапити туди.

Молодь перезирнулася, таємниче посміхаючись, всім явно сподобалася така манера подачі інформації.

- Лександр, брате мій, розкажи про місце переродження, яке знаходиться неподалік від вашого маєтку, - пошепки сказав Петро, викликаючи здивовані перешіптування у товаришів.

- О, так, це дуже особливе місце, - брюнет швидко зорієнтувався, що мова йде про стару церкву на окраїні села та кладовище, біля якого її побудували... чи то цвинтар вже пізніше з'явився...а, яка різниця. - Як відомо, найсильніші обрядові місця для посвяти вампірів, виникають на святому місці, яке осквернили кров'ю невинних. Мої пращури зробили це, перетворивши храм на наше капище, біля якого знаходиться місце захоронення всіх, кого вони випили.

- Навіщо хоронити залишки їжі?, - симпатична блондинка здивовано вигнула брову, почувши останню фразу.

- Вони чекають на свій час, - витримавши театральну паузу, прошепотів Олександр. - Це армія темряви, яку може викликати лише істинний нащадок мого роду.

Вислухавши розповідь юнака, всі мовчали, розмірковуючи над тим, що з сказаного було правдою, а що лише вигадкою.

- Що ж, думаю можна замовити ще вина, - отямився один з молодиків, підіймаючись з-за столу.

- Я можу сходити, хочу пригостити вас, а то сьогодні я ще жодного разу не платив, - Олександр підвівся на ноги, поглянувши на товариша.

- Ну, що ж, ок, - посміхнувся Артем. - Ми зазвичай під час першого запрошення новенького самі його пригощаємо, але якщо ти наполягаєш...

- Так, - впевнено кивнув брюнет, направляючись до бару. - Тим паче з частиною клану я вже давно знайомий.

Замовивши ще дві пляшки вина, Алекс поглянув на компанію і відчув легке невдоволення, побачивши, що майже всі вони пішли на танцпол і Марину зараз обіймає не він, а здоровань Артем, на якого з таким зацікавленням поглядала дівчина.

Ну, звісно ж, куди звичайному хлопцю до екзотичного блондина з ідеальною зачіскою, червоними лінзами та шикарним чорним вбранням.

Юнак стиснув зуби і, подумавши хвилину, вирішив замовити собі склянку чогось міцнішого, щоб затриматися біля бару, поки компанія не повернеться за столик, адже так не хотілося сидіти там, як якийсь невдаха, і коситися на друзів.