Спогади лісу

Місто невпевнено вбиралось у зелені шати, заквітчалось намистом з різнобарвного цвіту і усміхалось всім своїм мешканцям сонячними зайчиками, які народжувались після зустрічі лагідних весняних променів з суворими урбаністичними будівлями.

Радомир та Надія стояли на вокзалі в очікуванні свого рейсу. Навколо метушилися, наче в мурашнику, перехожі та пасажири, що не зважали один на одного, поспішаючи по своїх важливих справах.

Весна цього року видалась пізньою, тож молоді люди довго вагалися чи варто їхати у заплановану ще минулої осені відпустку, але їм так хотілося вирватися з полону скла та бетону, зануритися у врівноважений спокій та гармонію природи, що в результаті рішення було прийняте, білети придбані і в серці щосекунди сильніше розквітала впевненість, що все буде добре.

- Рад, можливо ми даремно не домовилися про житло, - вкотре поцікавилася дівчина, розглядаючи мальовничі пейзажі рідної землі, що змінювали один одного за вікном.

- В туристичній компанії сказали, що по запланованому маршруту, крім вказаних на карті селищ, є багато поодиноких хатин та невеликих хуторів, - відповів рудий, вмощуючись зручніше в кріслі. - Візьмемо спорядження, помилуємося природою, ти спокійно зробиш сотні нових фото для свого блогу і майбутніх картин, а я хоча б на деякий час забуду про коди, програми та інтернет загалом. Погодься, якщо б ми замовили житло, то знову витратили б половину відпочинку на віртуал.

- Так, напевно, - симпатична блондинка зітхнула і, витягнувши свої навушники, поринула у роздуми під улюблену музику.

Через декілька годин молодь вже підписала договір про оренду туристичного спорядження, внесла вказану суму страхування та з новими сподіваннями вирушила в сторону прадавнього лісу, що зеленим океаном розкинувся неподалік від маленького містечка, в яке вони приїхали.

Хоч рюкзаки й стали важчими в декілька разів, але на душі з'явилась легкість, залишивши всі хвилювання в кам'яних джунглях мегаполісу.

Природа дарує спокій та оновлення, нагадуючи людині, що вона частина велетенського організму живої планети, а таке розуміння єднає з навколишнім світом і дає можливість відчути справжню гармонію.

- А-а-а, клас! Поглянь, яка поляна з квітами, - Надійка знову залишила під деревом свій рюкзак і побігла до наступної фотомоделі, на які перетворилося майже все на шляху туристів.

- Угу, клас, - хлопець кивнув і, підхопивши спорядження своєї майбутньої дружини, пішов за нею, при цьому з ніжністю спостерігаючи за тим, з яким дитячим захопленням вона розквітає під час заняття однією з улюблених справ.

- Знаєш, я навіть трішечки шкодую, що не маю можливості одразу поділитися зі своїми підписниками такою красою, - через деякий час, сказала блондинка, смакуючи бутербродами з кавою та переглядаючи вдалі фото.

- Зате потім як виставиш все це в мережу, шокуючи користувачів масою нових фотографій, вони ж на радощах не знатимуть, що першим дивитися і де вподобайки ставити, - засміявся Радомир.

- Оу, я якось не подумала про це, - дівчина здивовано поглянула на коханого. - Напевно ти правий, потрібно буде розбити фото на групи і робити дописи поетапно.

- Угу, так в тебе на довго оновлень вистачить, - кивнув рудий і, підіймаючись на ноги, додав. - Ходімо, нам ще декілька годин до селища йти, якщо врахувати твої спонтанні фотосесії.

Надія засміялася і, поцілувавши чоловіка, одразу ж побачила наступний чарівний об'єкт для свого фотополювання. Блондинка радісно щось мугикнула і, підтверджуючи слова Радомира, побігла до дерева, з якого їх розглядала цікава білочка.

Прогулянка видалася насиченою враженнями, свіжим повітрям, яке після міста просто дурманило голову, та позитивом. Через це все молодь була суттєво виснаженою, коли нарешті прийшла до поселення.

Розпитавши в перехожих про житло, туристи підійшли до старенької хатинки в кінці села, яка щербато посміхалася їм розбитим порогом та підморгувала в вечірніх сутінках слабким світлом з вікна.

- Доброї ночі, господине, чи пустите переночувати?, - Радомир легко вклонився, виказуючи повагу старенькій, яка вийшла їх зустріти.

- Доброї, дітки, доброї, - жінка закивала, посміхаючись. - Звісно, хоч хата в мене вже стара, як і я, але місце для гостей знайдеться.

Молодь швидко привела себе до ладу після довгої прогулянки і поспішила до столу, за яким на них чекало свіже вечірнє молоко, спечений домашній хліб та каша з солониною.

- Куди, дітки, прямуєте?, - поцікавилась бабуся, смакуючи печивом та фруктами, якими її пригостили нові знайомі.

- Та от на північ до водоспаду вирішили прогулятись, - відповіла Надія. - У нас відпустка, тому приїхали помилуватись природою.

- То ви добре вигадали, ліс наш багато чарівних місцин та таємниць приховує, - закивала жінка. - Але будьте обережними, не гнівіть духів, а то норов у них крутий, якщо що не так буде, то й заплутати можуть, а то й до згуби довести.

- А Ви зустрічали тут духів природи?, - Радомир вигнув брову, з недовірою розглядаючи співрозмовницю.

- От видно, що ви з міста приїхали, - посміхнулася бабуся. - Всі місцеві знають, що прояви природи зустрічаються на кожному кроці. В веселому потічку, що біжить по полю, в старих соснах, молодих кущах та травах. Вони навколо нас в усьому, що дихає та існує.

- Хм, цікава теорія, - Надія мрійливо примружила очі. - От би побачити когось з цих втілень природної сили, щоб намалювати потім.

- Краще їх не зустрічати, - стара серйозно подивилася на молодих людей. - Вони приходять лише в скруті, коли ми чинимо біду, щоб помститися, або коли людина в небезпеці, щоб допомогти, якщо вважають за потрібне.

- А які в лісі духи живуть?, - дівчина вирішила все ж таки детальніше розпитати говірку бабусю про надприродне, яке постійно приманювало її своєю загадковістю.

- Ну, багато різних, - жінка побарабанила пальцями по столу, роздумуючи над відповіддю. - Наприклад, дух-захисник, якого лісовим дідом чи чугайстром кличуть, якщо з пошаною ставитися до нього самого і його володінь, не нищити зелень та тварин, не палити вогнища, то він легкий шлях покаже і швидко до потрібного місця виведе. Можете хліба чи ось такого смачного печива йому на пеньку залишити, промовляючи слова подяки, тоді точно допоможе.