Частина 4. «Війна».

Перед армією людей стояв нелегкий шлях через плоскогір’я, а за ним – військо ворога, за ним – війна.

Володар степів наказав розбити табір і відпочивати, щоб вирушити в похід з новими силами та без зайвого вантажу.

Всі воїни відпочивали, одні спали в простих навісах, інші пили та веселилися мов востаннє, адже точно знали, що не всі повернуться з цього походу.Дехто готував свою зброю для майбутньої битви, а всі головнокомандуючі зібралися в шатрі Володаря, обговорюючи план походу.

Володар степів, Мардоній, сидів за великим столом, на якому були розгорнуті різноманітні карти, одні намальовані мандрівниками, інші склали зі слів почутих в дитинстві легенд. Поміж карт також лежали малюнки різноманітних істот, загрозливих потвор, драконів, шестируких воїнів.

- Що чекає нас за горами я точно не знаю, відомо лише це, - Володар вказав на кілька малюнків істот. - Наша розвідувальна група ще не повернулася, можливо, вони чекають нас за горами, та поки ми не можемо розраховувати лише на те, що знаємо зараз. Вони значно сильніші за нас, це якщо в двобої, але нас ціла армія, тому нам потрібно використовувати всі наші переваги.

- Що саме ти пропонуєш? - запитав чоловік у шкіряній шапці, з лускою з монет замість обладунків. - В тебе вже є план?

- Я пропоную попереду вислати важку піхоту, щоб вона змогла при потребі стримувати ворога до прибуття інших загонів.

- Хіба не краще, щоб я зі своїми вершниками пішов вперед?

- Вершниками?  - Володар поглянув на чоловіка. - Ти не назвався, щоб пропонувати свій варіант.

- Мене звуть Тертуліан, я зі степних племен і я пропоную наступне, - він театрально вклонився. - Щоб я і мої найшвидші в степах вершники вирушили першими.

- Чому?

- Ми пройдемо через плоскогір’я швидше за всіх і зможемо затримати ворога набагато довше, ніж вся ваша піхота.

- Ви так в собі впевнені?

- Я впевнений  у своїх братах і своєму коневі. Якщо ви не проти, то я вирушу негайно і вже на світанку буду на тому боці.

- В такому разі вирушайте. За вами вирушить піхота, відразу як зійде сонце.

- Будемо на вас чекати на тому боці. - Тертуліан вийшов з шатра, де продовжили обговорювати план дій.

Мардоній  вирішив наступне: вслід за степовими вершниками вирушить важка піхота, потім - кавалерія, за ними катапульти і заключним в переході йтимуть  загони з побережжя, під керівництвом Гатала, правителя островів. 

- Вирушаємо на світанку, щоб до ночі розташуватися на тому боці плоскогір’я. Всі погодилися і розійшлися кожен до свого шатра. Лише Гатал покинув межі табору.

Правитель островів  підійшов до великого дерева і, опершись на нього, промовив: 

- Загін виконав завдання? 

- Звісно. Дракони на волі, - з дерева обережно спустився невідомий у чорному, - Імператор  вже вирушив на пошуки драконів і він їх переможе.

- Ти в цьому впевнений?

- З ним Мисливець. Він якось дізнався про наш план.

- Якщо він переможе драконів, то направить свої сили проти армії Мордонія?

- Ні. Не направить, в нього просто не залишиться воїнів. - невідомий простягнув Гаталу мішечок. - Про них потурбуються.

- Хто? І що тут?

- В нас ще залишився Ора, він все влаштує, будьте в цьому впевнені.

- І обов’язково знищіть Амізока, сина Правителя степів.

- Він такий важливий?

- Лише він зможе підняти на боротьбу степи, а нам цього не потрібно.

- Буде зроблено. - Невідомий вже майже відвернувся, та зупинився: - Як ви зупините армію степів?

- В мене є своя армія, і в мене є Воїн. - Гатал усміхнувся, - і ще ці вогняні воїни з-за моря.

- А раптом вони захочуть свою частку?

- Їх не залишиться жодного, армія степів знищить їх, а Воїн знищить рештки людей. А тепер і ти, Амага, не дозволь тим розвідникам зіпсувати наш план. 

Амага зник в темряві, а Гатал, дивлячись на місяць, додав:

- І я підніму степи з руїн і стану володарем, і ніхто не дізнається правди.

***

Загін розвідки зупинився на ніч біля повноводої річки. Староста розвів багаття, а Танай вполював істоту, схожу на косулю, от тільки на ній зовсім не було хутра і хвіст був довгий, немов у щура, та все ж це забезпечило всіх їжею. Амізок добровільно погодився готувати здобич, за ним з цікавістю спостерігав Ора. Лише мандрівник та Шукач стояли осторонь від решти і обговорювали наступні дії.

- Нам потрібно зупинити наступ людей. Імператор тепер не нападе через драконів, а люди можуть загинути даремно. - Мандрівник вказав на решту загону: - Досить і цих жертв.

- Володар степів не зупиниться, доки не переможе, та й немає впевненості, що імператор направить свої війська проти драконів, а не піде в наступ.

- Хіба може Правитель покинути країну на поталу драконам?

- Ми його не знаємо, тож не потрібно робити необдуманих вчинків. Хоча просуватися вглиб цих земель теж не варто.