Шанс на зміни

Мегаполіс ніколи не спить. Навіть холодний осінній вітер, що пронизував тіло до кісток, не зміг зупинити людей, які прагнули активно відпочивати. Північ давно минула, але нічні клуби, кінотеатри та паби продовжували свою роботу. Заторів на дорогах звісно ж вже не було, але рідкий потік автомобілів продовжував свій невпинний рух. Хтось поспішав додому, а комусь кортіло додати адреналіну в кров, щоб відчувати всі барви життя, а не стирчати в чотирьох стінах, марнуючи неповторні миті, які ніколи не повернеш.

Молодь рухалась у напрямку нічного клубу, з криками та шумом покинувши кінотеатр.

- Крутий фільм, правда ж?!, - одногрупники Максима голосно ділились враженнями від перегляду нової кінострічки. - А які спецефекти, ууу, комп'ютерна графіка та вдалий грим роблять дива!

- Макс, а ти чого мовчиш, тобі хоч сподобалось?, - Софія повисла на руці хлопця, намагаючись заглянути йому в обличчя, яке юнак ховав під каптуром.

- Та то він просто своїх родичів побачив там, ото й мовчить, конспірується, - голосно зареготали хлопці.

- Чого одразу родичів?, - не зрозуміла дівчина.

- Ну, там ж усі благородні вампіри були худорлявими, з блідою шкірою і сумним поглядом, - пояснив, широко посміхаючись, Артем. - От і Макс наш один в один на них схожий.

- Тьху на вас, - махнула рукою Софія. - Тим паче, вампіри - це круто!

- Ти що теж фанатка цих здохляків?, - здивовано запитав Артем, який був досить масивним широкоплечим парубком. Юнак навмисне збільшував масу тіла, розвивав м'язи, відвідуючи тренажерний зал тричі на тиждень, вживав протеїнові коктейлі та інші корисні для організму суміші. Через все це він щиро не розумів тих, хто захоплювався витонченою красою юнаків, типу тих ніжнок-вампірів, яких рекламують в американських фільмах.

- Так, і вони не здохляки, а стрункі сексуальні чоловіки, не те що перекачані перевертні, на ті шматки м'яса гидко дивитись, - незадоволено відповіла одногрупнику дівчина.

- Агов, не сваріться, у кожної людини свій смак, - до обговорення приєдналась Олена, весела блондинка, яка завжди всіх намагалась помирити. - Мені он, наприклад, спортивні хлопці подобаються, але і в любові Софійки до естетичної краси вампірів я нічого поганого не бачу.

- Хм, ти не казала, що спортсменів любиш, - радісно змінив тему Артем, виділивши основне в словах подруги.

- Ти просто прямих натяків не розумів, - розсміялась дівчина, підхопивши Артема під руку. - Ну що, хто до клубу, а хто додому?

- Готовий посперечатися, що наш вундеркінд додому спати йде, ми його і так ледь витягли на свіже повітря, - засміявся один з одногрупників Макса.

- Я в клуб, - незадоволено відповів хлопець, відкинувши каптура з обличчя. Він розумів, що виглядає зараз як впертий віслюк і ще більше веселить компанію, але так не хотілось постійно бути диваком-одинаком, якого навіть не завжди помічають в приміщенні, а тут такий шанс ближче поспілкуватись з одногрупниками, які організували сьогодні колективний похід у кіно... ні, він його не втратить, тим паче, що Софія наче не проти нормально почати спілкуватись з ним, а вона така гарна...

- Ооо, так з тебе може будуть люди, - Артем поплескав Максима по плечу, під сміх та підсвистування товаришів.

Більшість все ж таки вирішила їхати по домівках. В результаті до нічного клубу відправились Макс та Артем, з дівчатами, що так і тримались за них всю дорогу.

Черга була досить великою, тому молодь з сумом відмітила, що очікування явно займе багато часу. Компанія відійшла трохи далі по вулиці, до розвилки, щоб обговорити свої подальші дії.

- Підемо в інше місце чи будемо чекати?, - Олена, пританцьовуючи від холоду, незадоволено дивилась на мажорів, які без черги пройшли повз охоронців.

- Навіть не знаю, - задумливо сказала чорнява Софія, - я б хотіла саме сюди потрапити, сьогодні там якийсь ді-джей відомий з Франції має виступати.

- Що ж, тоді чекаємо, - кивнув Артем, обіймаючи Олену, - а тих, хто замерз, будемо гріти.

- Ну тебе, - блондинка зі сміхом почала ухилятися від губ юнака.

- Привіт, френди, - біля компанії зупинився симпатичний високий юнак, з білосніжними дредами, в які епатажно було вплетено багато різнокольорових шнурків. - Замерзли? Ходімо з нами.

Поруч з екстравагантним альбіносом стояло декілька дівчат в чорному шкіряному одязі і ще двоє хлопців - худорляві брюнети з витягнутими, схожими як дві краплі води, обличчями.

- Оу, ми навіть не знаємо..., - розгубилась Софія, переглядаючись з товаришами.

- Кицю, ти ж казала, що послухати мене хочеш і заради цього готова тут мерзнути, - засміявся юнак з дредами.

- Ох, так Ви той ді-джей з Франції, - дівчина помітила охоронців неподалік від компанії, яка підійшла до них. Чоловіки стояли поруч з чорним автобусом, який молодь одразу не помітила в темному провулку.

- Угу, Луі Лап'є власною персоною, а по нашому - Леонід Лапко, - засміявся молодий чоловік.

- Але як так, - здивовано розглядала співрозмовника Олена.

- А от так, мої батьки ще в молодості переїхали до Парижу, у батька бізнес вдало пішов, от і з'явився такий незвичайний я, з усіма можливостями займатись тим чим захочу. А мову добре знаю, бо до бабусі щороку в дитинстві їздив, - продовжуючи широко посміхатись, сказав ді-джей. - Так, в мене часу мало, або пішли, або тут мерзніть.

- Ми йдемо, звісно йдемо, - закивали одночасно дівчата, підскочивши до знаменитості. - Дякуємо вам.

Леонід обійняв Софію і Олену за талії, притягуючи до себе і пафосно сказав:

- Ми, талановиті французи, дуже неординарні особистості, потрібно підкормлювати пресу несподіваними новинами. А що може бути кращим, для молодого чоловіка, за фото на першій шпальті з двома красунями?... хм, може фото з симпатичними юнаками?

Після останньої фрази Луі глянув на Макса з Артемом, після чого всі дружно розреготалися і направились до центрального входу, де їх вже дійсно чекали журналісти.