Слався, Самайн!

За вікном вже стемніло. Люте підвивання вітру, що господарював в цей вечір на вулиці і, з якоюсь потаємною злобою, зривав яскраве листя з дерев, пробирало до кісток. Злива не вщухала вже декілька годин, перетворюючи місто на велику повноводну річку, з безліччю каналів та рукавів.

Яровій сидів за своїм робочим столом і вглядався в темряву за вікном, по якому струмочками збігали краплі води. Чоловік вже завершив звіт і на сьогодні роботи більше не було, але додому він не поспішав. Вечір п'ятниці завжди був ненависним для одинокого хлопця, якому не було до кого повертатись вже декілька років. Всі його товариші постійно ходили по нічних клубах та барах, або проводили вечори з родиною. У Яровія ж життя складалось інакше.

З батьками єдиний син спілкувався мало, так як вважав, що вони не відповідають його потребам, не можуть забезпечити повноцінне безтурботне існування, яке було у його друзів з багатих родин.

Раніше батько Яровія добре заробляв і хлопець отримав престижну освіту, завжди вдягався у фірмовий одяг, один з перших в їх компанії купив авто... але потім матір захворіла і дурний батько, замість того, щоб жити далі і вкладати гроші в майбутнє сина, продав свою фірму і всі гроші витратив на лікування дружини. Так, мама Яровія вижила, але залишилась інвалідом на все життя і вони з батьком тепер завершували своє існування в невеликому будинку за містом, що дістався їм від батькової тітки.

У Яровія теж колись була дружина, він її напевно навіть кохав, але життя так склалось, що їх дороги розбіглись.

Марічка подобалась хлопцю ще з школи, він упадав за нею, але дівчина постійно відмовляла молодику в його залицяннях. Яровій не розумів чому так, адже гроші в його родини були, сам він на зовнішність не скаржився, будь яка дівчина із задоволенням проводила з ним ніч починаючи ще з старших класів школи, та й в компанії юнака поважали всі хлопці... але Марічка цього наче не помічала. Саме через це вона стала його ідеєю-фікс, він добивався її ще декілька років в університеті і от нарешті, на святкуванні дня народження її подруги, з якою в той період проводив вільний час Яровій, захмеліла дівчина розділила ліжко з юнаком, який відчував себе тоді тріумфатором. Правда в той вечір подруга Марічки влаштувала справжній концерт, коли побачила, що її подруга з її ж хлопцем спить в, знову ж таки, її ліжку, але Яровій спокійно пояснив, що стосунки були основані лише на вдоволенні фізіологічних потреб та інформації, яка йому була необхідна щодо буднів та секретів його справжнього кохання. Хлопці його тоді підтримали, він досі пам'ятає їх поплескування по спині, коли він виходив з новою дівчиною з квартири, і сміх, яким супроводжувався вихід зі спальні його колишньої. Йому розповідали, що та потім напилась до неадекватного стану і віддалась добрій половині чоловіків на святкуванні, так що правильно зробив, що не будував з тією вертихвісткою нормальних стосунків.

А далі відносини з Марічкою розвивались дуже швидко, вона переїхала до нього, стала вважатись громадянською дружиною. Але ідилія швидко почала розвалюватись, жінка не розуміла бажання Яровія робити кар'єру та його негативне ставлення до дітей. Але які ж можуть бути діти в такому темпі життя, тим паче Марічка мала б більше уваги приділяти саме йому, своєму чоловіку, а не якійсь там дитині, навіть народженій від нього. Хоча те ще довести потрібно було б, адже жінки всі такі непостійні, якщо чоловік з грошима та хорошими манерами, то він майже стовідсотково може провести ніч з будь якою жінкою.

Одним словом, погляди на життя у нього з Марічкою були різними, тому все частіше молодий чоловік почав звертати увагу на співробітниць, запрошувати їх додому, коли дружина їздила до батьків... ну і, що логічно, в один з таких вечорів, коли автобуси відмінили через негоду, Марічка побачила свого коханого з іншою, на тому їх відносини і закінчились. Хоча Яровій був впевнений, що дружина насправді знайшла багатшого коханця, до якого і їздила на вихідних, а йому, наче сільському телепню, розповідала казки про відвідування батьків...

- Що ще працюєш? П'ятниця ж, додому тобі, хлопче, пора, - до офісу зайшла баба Шура, яка прибирала у них ввечері.

- Так, зараз йду, - крізь зуби відповів молодий чоловік. Він терпіти не міг, коли обслуговуючий персонал так панібратськи з ним спілкується, але молодий співробітник вже отримував зауваження щодо своєї тактовності і толерантності від директора, тому мусив терпіти невихованих представників нижчого класу.

Дурний сьогодні день... може теж до клубу сходити, випити, познайомитись з кимось новим... Хлопець ще раз глянув на темне вікно і, наважившись, викликав таксі. Він звісно збирав кошти на покупку нової машини, але плюс мінус місяць погоди не зробить, а відпочивати нормально інколи потрібно.

Нічний клуб зустрів Яровія гучною музикою, напівроздягненими тілами, що під дією легкого алкогольного дурману сіпались в лиш їм відомому ритмі та густим цигарковим димом, що перетворював все приміщення на якийсь ілюзорний світ, створений з метаморфоз.

Зайнявши дальній столик, який, прямо перед його приходом, звільнила пара, яка явно вже була на підпитку, Яровій замовив собі міцний коктейль та почав розглядати присутніх, затягуючись електронною цигаркою, яку, згідно останній моді, придбав нещодавно.

Навпроти нього витанцьовувала симпатична блондинка, кидаючи заманливі погляди на хлопця, але він не поспішав підходити до красуні, так як добре знав, що в таких місцях часто працюють жінки легкої поведінки, от так під’їдеш до такого нічного метелика і все, ти вже клієнт, платити потрібно. Ні, краще вже почекати, щоб сама підійшла і прямо сказала знайомитись чи працювати хоче.

Раптом хлопець відмітив, що з ним за столиком ще хтось сидить, хоча він не пам'ятав, щоб хтось взагалі підходив, крім офіціантки. Яровій повернув голову до незнайомця і проковтнув слова незадоволення, що готові були злетіти з губ. Ліворуч від нього сидів високий плечистий брюнет, з довгим волоссям, зібраним у хвіст, у дорогому костюмі, явно з птахів, що дуууже високо літають. Незнайомець уважно розглядав юнака і повільно пив запашну каву, аромат якої лоскотав ніздрі, пробиваючись навіть крізь сильний запах диму та алкоголю.