Легенда про квітку Жіночого Щастя

Кажуть, на початку часів Йорд довго ходила світом, вдивляючись у людські серця.
Вона бачила жінок сильних і мужніх, мудрих і лагідних. Бачила тих, хто вмів берегти дім, народжувати нове життя, лікувати словом і дотиком. Але бачила й інше — багато хто забував про себе, віддаючи світу все своє світло до останньої іскри.
Тоді Йорд простягнула долоню до Землі.
Із її руки виросла рослина з темно-зеленим листям — кольору глибоких лісів і спокою. А з її серця народилася біла квітка, схожа на маленьке полум'я або ніжне жіноче покривало.
Йорд сказала:
— Нехай ця квітка нагадує кожній жінці: справжнє щастя народжується не тоді, коли вона жертвує собою, а тоді, коли дозволяє собі бути коханою, почутою і захищеною.
Так квітка отримала дар відчувати серце своєї господині.
Якщо жінка жила у мирі із собою, листя ставало міцним, блискучим і соковито-зеленим. Якщо в домі панували любов, довіра і взаємна турбота — рослина щедро випускала білі квіти, ніби маленькі вогники світла.
Та коли серце жінки наповнювали біль, страх або самотність, квітка не карала її. Вона лише тихо схиляла листя, ніби промовляючи:
"Я поруч. Відпочинь. Згадай, хто ти є."
Тому в Йордизмі спатифілум не вважають рослиною, що приносить жіноче щастя.
Вірять, що він його відображає.
Бо жодна квітка не здатна подарувати любов.
Але любов здатна зробити так, що навіть квітка почне цвісти.
І коли в оселі розкривається білий пелюсток спатифілума, у Йордизмі кажуть:
«Не квітка подарувала щастя жінці. Це щастя жінки розквітло у квітці.»