Кажуть, одного разу зірка впала не з неба — а з очей Богині, коли вона втілилась на землю. Її серце було відкрите, як ранкове небо, але світ був холодний і глухий.
І тоді з’явився Він. Не лицар у броні, не герой пісень — а Той, хто торкався не тіла, а душі.
Він не кликав її гучно — просто був поруч. Його руки знаходили її плечі, коли світ здавалося важким. Його губи торкались її чола, коли вона мовчала. Його обійми — не захоплювали, а приймали.
Він цілував її вуста й маківку, пальці та повіки, не заради пристрасті, а тому що не міг не цілувати — бо вона була Його Радість.
Він сміявся, коли сміялась вона, і піклувався, навіть коли вона цього не просила. Приносив квіти без приводу, дрібнички, що нагадували: "Я бачив це — і подумав про тебе". Він тримав її руки так, ніби світ зникає, коли відпускаєш.
А коли вона сумувала — він не тікав, не мовчав, не переконував. Він просто був. Торкався, обіймав, шепотів: "Я тут. І буду".
І тоді світ довкола розцвітав. Бо той, хто вміє доторкнутися до душі — вміє любити, як Бог.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
