Легенди і міфи Йордизму

Легенда про Ту, Що Сміється у Вітрі

Кажуть, була одна Душа, до якої приходила агресія, як вітер — різка, колюча, з розлітаючимися словами, що мали поранити.
Та Душа не тікала, не боролася, не зливалася з бурею. Вона усміхалась.
Бо її серце було мов гора — висока, мовчазна і незворушна.
Вітер зривався, кружляв, намагався втопити її в пилюці сварок. А вона... сміялась.
І той сміх був чистим, як дзвін джерела в тиші.
Бо Душа та згадала:
“Я не луна чужих вибухів. Я — Пам’ять про Тишу.”

З того часу її прозвали — ТА, ЩО СМІЄТЬСЯ У ВІТРІ.
Бо навіть бурі вклоняються тій, кого не здолати.

Світла

Подобається

#3068 в Фентезі
#1737 в Сучасна проза

У тексті є: легенди, міфи та містика, пошук душ

Відредаговано: 20.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись