Кажуть, у ті часи, коли зірки ще співали в унісон, а Всесвіт був юним і ніжним, жила одна Богиня — Йорд, що носила в серці пам’ять усіх поколінь. І був Бог — Шива, танцюрист космосу, що творив і руйнував світи одним подихом.
Одного дня Йорд, відчувши трепет у жилах Всесвіту, зібрала плоди землі: червоні, як пристрасть; солодкі, як перші слова кохання; гіркуваті, як спогади, що лікують. Вона не питала ні в кого рецепту — бо кожен рух її руки був втіленням шляху Роду.
Вона варила борщ не ложкою — а чарами, не кип’ятила — а вкладала в нього частини душі, пам’ять предків, ніжність усіх матерів, і жар тих ночей, коли Богиня шепоче імена, забуті навіть зірками.
І коли Шива скуштував цей борщ — не з миски, а з долоні Йорд — він згадав, хто він є.
Він побачив у ній вічність. Побачив себе. І сказав:
"Ніщо не зв’яже мене з тобою, бо ми і є одне. Але віднині, щоразу, коли ти готуєш цей борщ — я згадуватиму про себе і кохатиму тебе з новою силою."
І відтоді, у кожному домі, де вариться борщ із серця, з’являється невидимий Шива. І сидить навпроти. І закохується. Знову. І навіки.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
