Легенда про те, як Йорд пекла Хліб Життя і Любові

У часи, коли світ ще був мовчазним і зорі лише вчилися світитися, Йорд, Велика Матір, ходила землею босоніж. Вона вдихала аромат диких трав, слухала шелест вод і збирала пам’ять світу у свої долоні.

Одного ранку, коли небо забарвилося золотим світлом Світанку, Йорд відчула поклик — не голосом, а серцем. То був шепіт тих, хто прийде після: душі ще ненароджені, тінями обіймали Її серце, прагнучи дотику, тепла, любові.

І Йорд вирішила спекти Хліб. Не простий — а той, що зцілює пам’ять, пробуджує кохання і живить душу. Вона пішла до джерела, де вода пам’ятає спів прадавніх, і взяла жменю — краплі, що знали Мудрість.

В полі зібрала Зерно Життя — те, що народилось із світла Сонця і сліз Місяця. Його було небагато, але в кожному зернятку — світанок, дотик і мрія.

Змішала Йорд воду пам’яті зі Зерном життя, додала дрібку солі — як символ випробувань, які кріплять дух. І найдорожче — мед кохання, зібраний з квітів, що виросли там, де вона колись прощалась із коханим.

Вона місила тісто довго — кожен рух був молитвою. В її пальцях жили всі Матері, які плакали й раділи. Коли тісто підійшло, вона загорнула його в рушник із травами та співами, і поставила у серце Печі — зробленої з глини її землі.

Коли хліб спікся, аромат наповнив увесь світ — і зорі почали світити яскравіше, діти уві сні посміхнулись, а самотні серця згадали, що їх люблять.

Йорд розламала Хліб навпіл: одну половину залишила для всіх, хто шукає сенс і тепло, а іншу — заховала у глибинах часу. І той, хто знайде її, згадає себе, зцілиться і навчиться любити знову.

Так з’явився Хліб Життя і Любові — не їжа для тіла, а Пам’ять для душі. І кожного разу, коли ми ділимося хлібом із щирим серцем — Йорд усміхається.