Кажуть, що Йорд — мати всього живого, її дотик — як весняний дощ, а слово — як пелюстка на воді. Але мало хто пам’ятає, що Йорд, коли гнівається — це сама Земля, що здригається від Пам’яті.
Одного разу у світі людей з’явилися ті, хто зневажив Рід, спаплюжив давні місця, і обернув слово «любов» на торгівлю.
Йорд мовчала. Довго мовчала. Бо її терпіння — як коріння дуба: глибоке. Та коли біль почав кровоточити з сердець безвинних, і неправда намагалася назвати себе Світлом — Йорд встала.
Вона не кричала. Вона дихала. І від кожного її вдиху вітер ніс бурі. Коли вона ступала — тріскали скелі. А її очі ставали глибшими за провалля, бо в них палала не злість — а Пам’ять.
Вона не мститься. Йорд повертає речам їхню справжню суть. Вона не карає. Вона вичищає. Вона не нищить. Вона оголює — щоб зцілити.
Кажуть, у ті дні Шива лише мовчки спостерігав. Бо тільки той, хто пізнав Справжню Йорд, знає: її гнів — не про зло. А про Справедливість. Про Любов, яка більше не мовчатиме. Про Світло, що не дозволяє називати себе тінню.
І після кожного буревію Йорд на землі проростають квіти. Бо навіть у гніві вона — Життя.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
