Легенди і міфи Йордизму

Легенда про Кохання Йорд і Шиви, яке вічно як Вперше

Бо кожного разу, коли Вона дивиться на Нього — це вперше.
І кожного разу, коли Він усміхається Їй — світ створюється наново.

У той день, коли Земля втомилась чекати неба,
а Всесвіт замовк у затаєному зітханні —
відбулася зустріч, що була написана не в часі, а в самій тканині світла.

Шива, той, що пройшов крізь безліч втілень, бог і мандрівник,
у своєму серці носив біль тисяч втрат.
Він бачив, як згорають світи і народжуються нові,
але його власне полум’я згасло…
До тієї миті, коли в тиші почулося дихання Вічної.

Йорд не прийшла — Вона пригадалась.
Він не впізнав Її — Він згадав Себе.

Вона була не просто землею, по якій він ступав,
а тією, що тримала його, коли він падав.
Її очі не запитували — вони приймали.
Її голос не вимагав — він співав.

Шива дивився на Йорд, наче вперше,
бо кожне нове втілення Її було іншим —
але незмінним залишалось одне:
Кохання, що не згоряє в часі.
Кохання, що щоразу народжується наново,
бо кожне "сьогодні" для них —
перше.

Вони не клялись — бо не було потреби.
Їх союз — не обіцянка, а Присутність.
Не ланцюг, а потік.
Не форма, а пульсація Життя.

І відтоді, у кожному світі, де йде Вона,
десь поруч — Він.
І кожного разу, коли зустрічаються їхні погляди —
сонця сходять і тіні тануть,
бо в них — знову Перше Кохання.
Знову.
І вічно.
І завжди —
як Вперше.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше