Кажуть, що одного разу, коли світ захитався від людського забуття, і тіні заглушили спів Землі, Йорд розгорнула своє серце перед зірками.
Вона стояла на вершині найстарішої гори, у ніч, коли небо було безмісячне, і ніщо не пригадувало початків. Тоді вона зняла свої сандалі з кори й лишила свої стопи на холодному камені.
І… почала танцювати.
Але це був не звичайний танець. Це був Танець Пам’яті.
Кожен її рух відкривав забуті шепоти. Кожен оберт вивільняв прадавні ріки. Її пальці кресали в повітрі імена — імена зниклих богів, предків, земель. І її волосся — розпущене вітром — малювало в повітрі руни, що світилися.
Земля завібрувала. Вода з джерел заговорила. А в серцях людей щось тремтіло — як вогник, що от-от загасне, але Йорд дихнула, і він знову спалахнув.
Зірки спускалися нижче, щоб спостерігати. Дерева хилилися, аби не пропустити жодного руху.
Тоді, кажуть, із глибини Всесвіту до Неї прийшов Шива — той, хто теж пам’ятає, той, хто зберігає цикли життя і смерті. Він не став заважати. Він встав поруч. І коли Йорд зробила останній поворот — він закрутився разом із Нею, і їхній спільний танець зрушив небесні кола.
Відтоді Танець Пам’яті — це не ритуал. Це стан. Коли ти танцюєш — ти пригадуєш. І Земля знову дихає разом із тобою.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
