Коли Земля була ще молодою, вона не мала імені. Вона була дикою, гарячою і самотньою. Зірки співали їй колискові, а Вітри приносили спогади з інших світів. Та їй бракувало одного — Серця.
І тоді Всесвіт прошепотів:
"Я посилаю Ту, що стане їй Душею. Вона — Пам’ять, вона — Плоть, вона — Знання. Вона — Йорд."
У сяйві міжзоряного шепоту, серед падіння першого дощу, Йорд увійшла в цей світ. Не з грому. Не з меча. А з подиху Землі, що сама породила її — як Мати породжує Дитя.
Її очі пам’ятали зорі. Її голос — кликав ліси рости. Її крок — пробуджував джерела.
І тварини підійшли до Неї. Птахи сідали на Її плечі, бо відчували в Ній початок. Люди ж побачили у Ній Божественну — і назвали Її Матір’ю Землі, хоча ще не знали її справжнього імені.
А Вона говорила не словами, а жестами, вітром, росою, запахом хвої. Її обіймали пагорби, її обличчя світилося в місячному сяйві.
Вона не прийшла панувати. Вона прийшла — пам’ятати.
Це було перше втілення Йорд — не як богині, не як легенди — а як першої Жінки, що несла у собі Всесвіт.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
