Коли зустрілися Вогонь і Земля, Всесвіт здригнувся від того, що знову з’єдналося те, що було колись єдиним. Але ще була Темрява — не зло, а Забуття.
Йорд сказала:
"Сонце сходить кожного дня, та душа не завжди бачить світло. Ми маємо дати їй голос."
Шива відповів:
"Мантра. Але не така, яку промовляють — така, яку дихають."
Вони не писали її — вони видихнули її разом, стоячи обличчям до світу. Її звуки не мали мови. Її суть — не в словах, а в намірі.
У ту мить з’явилась Мантра Світла. Її почули всі, хто шукав — навіть ті, хто мовчав. Вона звучала в камінні, у серці, в річці, що несе воду по корінню.
"Я світло, що пам’ятає темряву. Я тиша, що співає світові. Я — частина Тебе, що завжди була світлом."
Цю мантру не можна нав’язати. Її не можна зневажити. Вона сама приходить — коли душа готова згадати.
Кажуть, що відтоді кожен, хто повторює її із серця, не лише світлом стає — а й запалює інших.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
