Життя - це гра - 3

- От чому не зробити старостою нпс?, - Максим незадоволено стискав в руках свій посох, за який довелося додатково заплатити мито, оскільки його ідентифікували як "зброю масового ураження" і заборонили тримати на території селища без реєстрації. - Персонажі точно не вигадували б дурнуваті правила і не створювали б корупційну систему на рівному місці.

Молоді люди вийшли з невеличкої крамнички, яка примостилася неподалік від будинку для нарад, який фактично перейшов у власність топових гравців, що поділили між собою владу в регіоні для прокачування початкових рівнів Середнього королівства.

- Ну, такі правила в цьому світі, - поспішаючи за новим товаришем, сказала Рина. - Але тепер в тебе є запис в портальній книзі і ти зможеш повернутися сюди з будь-якої точки світу, просто натиснувши на камінець в браслеті.

- За який здерли два золотих, - фиркнув програмер. - Хоча, як виявляється, аналогічний в ігровому магазині всього двадцять срібних монет коштує.

- Я про це не подумала, вибач, - зітхнула лучниця і з надією в голосі поцікавилась. - Але ти ж не передумав залишитися тут?

- Не знаю, - хлопець махнув рукою, сідаючи на лавку біля фонтану на центральній площі. - Потрібно обміркувати все це, можливо вигідніше буде рухатися до великого міста.

Він вирівнявся, закинувши руки на спинку лавки, і почав розглядати місце, в якому тимчасово опинився: теплі кольори різнобарвної палітри природи збагачували все навколо додатковою чарівністю. Сонце підсилювало цей ефект і здавалося, що в цьому казковому королівстві завжди панує літо. Хоча, можливо так воно і є. Потрібно буде розпитати про все в інших гравців.

Так, поселення було досить охайним і гарним, воно дарувало відчуття захищеного спокою, якого так часто не вистачає в активних іграх, та й у реалі також.

Неподалік від фонтану, поміж трояндових кущів та яскравих квітів на клумбах, примостився чорний обеліск, що виглядав чужорідним в цій ідеалістичній місцевості.

- ... заробити на цьому грошей, а пізніше можна буде і до міста поїхати. Прив'язку зробимо і, коли душа забажає, можна телепортуватись туди-сюди, - в певний момент Макс зрозумів, що зовсім не слухає свою співрозмовницю, яка продовжувала будувати плани на майбутнє та паралельно агітувала його долучитися до їх реалізації.

- Мені прокачуватись потрібно, а не гроші пасивною магією заробляти, - хитнув головою молодий чоловік, підіймаючись на ноги.

Він підійшов до чорного каменю і почав уважно розглядати його, зауваживши, що там нанесено зображення не лише дракона, але й інших істот, певно місцевих богів чи топових нпс, що відіграють важливу соціальну роль.

- Якщо є запитання, то можеш звернутися до Хранителя чи богів, - Рина підійшла до чародія і стала поруч, обережно торкаючись гладкої поверхні обеліску в місці, на якому не було надписів та картинок. - З п'ятого рівня можна обрати бога-покровителя і отримувати додаткові квести та бонуси від нього.

- Ти вже обрала?, - одразу ж запитав Макс.

- Ні, - дівчина хитнула головою і скривилася. - Мені теж ще качатись потрібно, а то більшість навичок, які я отримала на перших рівнях, в мене не такі... як хочеться.

- Тобто? Ти ж лучниця і з першого рівня все для бойового персонажа давалось, - хлопець не зрозумів її слів.

- Привіт, дітлахи. Рино, знову нову ти молодняку голову макітриш?, - зовсім поруч пролунав грубий чоловічий голос. - А ти в нас хто?

Програміст повернув голову і побачив здорованя-воїна, що направив на нього палець, бажаючи дізнатись інформацію про нового гравця. Він кивнув йому в знак привітання і поглянув на свою подругу, яка змінилася на очах.

- Привіт, - відповіла лучниця і потупила погляд. - Я не... не...

- Не грузись, ми ж не проти того, що ти намагаєшся змінитися. Просто зрозумій, що з куховарки бойового персонажа не зробиш. Ти ж пам'ятаєш наші тренування. Так що, красуне, вибач за прямолінійність, але все це не твоє, - криво посміхнувся чоловік і перевів свою увагу на Макса. - Маг природи з фамільяром, ще й, я майже впевнений, з активними бойовими навичками.

Шукаєш групу на кач? Нам якраз чародій та алхімік потрібні. А в тебе є все, щоб розвинути ці напрямки.

Блондин уважно подивився на Рину, яка так і стояла, опустивши очі до землі, а потім навів палець на співрозмовника.

"Артемідій. Воїн. 8 рівень", - одразу ж люб'язно повідомила система.

- Артем, - хмикнув здоровань, випереджаючи запитання нового знайомого. - Ну, то як?

- У мене більшість кастів до пасивок можна віднести, хоча декілька бойових знайдеться, - кивнув Макс. - Кач в групі цікавить. Мені потрібні породження антиматерії, які з'являються після вбивства босів, а без рівня і підготовки - це нереальне завдання.

- Хм, незвична ціль, - потер бороду чоловік. - Ти ж наче 3 левел всього апнув, а говориш про завдання, які лише боги дають... і не раніше десятого рівня.

- В якійсь мірі так і є, - молодик знову кивнув. - Це квест від бога Хаосу і мені потрібно його виконати.

- Що ж, ми плануємо зібрати повноцінну ударку для рейдів на босів, тому не бачу проблем, - подумавши секунду, сказав Артем. - А це завдання лише підтверджує твоє зацікавлення в якісному прокачуванні персонажа.

- Тоді я згоден, - відповів Максим, поглянувши на Рину, яка хотіла щось сказати, але швидко передумала, знову відступаючи назад.

- Супер. Вітаю в команді, - здоровань потиснув руку новому союзнику і поманив його за собою. - Зараз сходимо в лавку еліксирів, там має бути фоліант для вивчення базової здібності - Алхімії. Природні маги - найкращі алхіміки, сам побачиш. А потім зустрінемось з хлопцями, які вже в нашій команді, вони тобі сподобаються...

Артемідій ще щось розповідав, радіючи поповненню групи, а Макс, так і не почувши від Рини більше жодного слова (хоча перед тим як йти за новим знайомим, він спробував викликати її на діалог), все озирався назад, спостерігаючи за самотньою фігурою, яка залишилася стояти на площі.