Скриня бажань

Загадкові тіні, зачаровуючи, танцювали на всіх поверхнях маленької кухні затишного бабусиного будиночка, який примостився на краю мальовничого села, серед віковічних лісів та широких ланів, на заході країни.

В уяві маленьких дівчат, які спостерігали за ними, ці тіні перетворювалися на казкових створінь, що якраз цієї ночі виходять на святкування зі своїх таємних лісових будиночків. Тут були прекрасні мавки та мудрі лісовики, хитрі болотяники та сумні дріади, навіть старий дракон заховався біля верхньої полиці з минулорічним полуничним варенням, хоч він був явно з іншої історії.

Бабуся додала у старий казан ще трохи трав, збавила вогонь на плиті, дозволяючи ароматному зіллю повільно мліти, і, мугикаючи собі під ніс стару, явно теж магічну, пісеньку, запалила ще декілька жовтих та червоних свічок, які завжди розкладала по всіх поверхнях в ніч перед Літнім Сонцестоянням.

Маленька Вікторія штурхнула сестру, показуючи їй на покуття, яке вони називали відьомським вівтарем, біля якого на цвяшку висіли яскраві червоні стрічки.

- Пам'ятаєш, в минулому році, бабуся обіцяла нам, що ми теж зможемо взяти участь в ритуалі?, - прошепотіла дівчинка і, коли її співрозмовниця кивнула, продовжила. - Так от, я думаю, що он ті стрічки якраз для нього!

- О, точно, такого в ті роки не було тут, - зраділа Марійка. - Ми вже допомагаємо збирати трави, вивчаємо їх назви, можливо скоро станемо справжніми чародійками, якщо нам дозволять чаклувати з дорослими.

- Ну, вони не те щоб чаклують..., - почала було Віка, зморщивши носик. Вона була дорослішою за сестру на цілих два роки, тому вже знала, що обрядовість та магія відрізняються, хоч і мають спільне джерело енергії.

- Ні, ти мене не переконаєш, - хитнула головою дівчинка. - Я бачила, що після цих обрядів всі бажання справджуються, тому вони теж чародійські!

В цей самий момент бабуся підійшла до онучок і погладила їх по шовковистому волоссю.

- Магія завжди знаходиться навколо нас і в нас самих, - почала розповідати вона. - Весь світ - це диво, яке люди вже багато тисячоліть намагаються дослідити і пізнати. А все незрозуміле, що захоплює чи лякає людину, вона звикла списувати на чари.

От скажіть, хіба не чарівно те, що з маленької зернини виростає квіточка? Чи те, що утворюються хмари, які поливають молодий пагін водою, допомагаючи йому зростати?

- Так..., - в один голос прошепотіли дівчата і голосніше додали. - Це все чари!

- Це природні процеси, які людина вже змогла вивчити і тепер відносить їх до науки, але колись всі дійсно вважали такі події незвичайними. Про них вам розкажуть у школі, - посміхнулася бабуся. - Так само й з обрядовими діями. Людина є частиною природи і наша енергія переплітається з її силами. Якщо навчитися відчувати цей зв'язок і потім підсилювати його, то ми завжди отримаємо бажаний результат, оскільки все перебуває в гармонії і цей світ любить своїх дітей, тому й допомагає нам розвиватися й ставати кращими та мудрішими.

- Хм, тобто магія і наука одне й те ж саме, просто щось люди розуміють, а про щось ще не здогадалися?, - задумливо поцікавилася Вікторія.

- В певній мірі так і є, - кивнула бабуся, розкладаючи свіжі овочі та фрукти на покутті, біля яких потім з'явилися ще горіхи, мед та букет польових квітів, які вдень назбирали дівчата. - Просто в більшості випадків люди звикли досліджувати матеріальне, те що можна побачити, а енергію почали вивчати не так давно. Добре, що хоч зрозуміли, що нічого нікуди не зникає і ніщо нізвідки не з'являється, тобто будь-яка енергія завжди перетворюється, перетікає з одного виду в інший, але не може повністю розчинитися чи проявитися з порожнечі.

- Це як так?, - насупилася Марійка, намагаючись уявити як ріки енергії перетікають з стільця в квіти і навпаки.

- Ну, наприклад, коли ви вмикаєте лампу на столі, то електрична енергія перетворюється на світлову, - подумавши секунду, пояснила бабуся. - А потрапляє вона в електричний провід завдяки перетворенню з механічної енергії, коли вода чи вітер крутить механізми, виконуючи роботу, щоб перетворити свою силу в цю енергію.

- Коли ми робимо роботу, то завжди віддаємо енергію?, - здивовано запитала Вікторія.

- Так, - кивнула бабуся. - Потріть однією долонькою по іншій. Що відчуваєте?

- Стало тепліше!, - зробили висновок дівчата, ретельно виконуючи вказівку.

- Отже, ваша робота перетворила механічну енергію руху на теплову, - задоволено посміхнулася жінка, побачивши захоплення та розуміння в очах своїх онучок. - Все це ви теж будете вивчати в школі. А я вам відкрию маленькі таємниці, які люди ще не навчилися розуміти.

Я вірю, що колись настане час, що зв'язок енергій та способи взаємодії людини з природою стануть очевидними, але наразі скористаємось старим перевіреним методом вивчення містерії нашого єднання з навколишнім світом через оповідки та обряди.

- Коли я виросту і буду все-все знати, то обов'язково буду вчити дітей, так як ти, щоб вони теж вивчали і розуміли світ, - заусміхалася Вікторія, уявляючи себе дорослою.

- Так і буде, - кивнула бабуся і взяла стрічки, які так зацікавили дівчат. - Ви вже знаєте, що ніч перед днем літнього Сонцестояння чародійна, адже це один з періодів, коли межа між нашим та потойбічним світом стає тонкою. Люди з давніх часів розуміли це і влаштовували великі святкування, щоб вшанувати своїх пращурів, подякувати силам природи за все, що мають, і підготувати насичені магічною енергією трави, амулети та інші дрібниці.

Ми приготували дарунки рідним та природі, склали все на покутті, поставили варитися зілля, яке подарує затишок та гармонію нашій оселі та серцям, а тепер прийшла черга загадати бажання.

Є повір'я, що на Купала в повітрі розлита дуже сильна енергетика мрій, яка формує пряму дорогу у майбутньому, що рано чи пізно приведе людину до здійснення бажаного. Саме через це й з'явилася легенда про квітку папороті, яку багато відчайдушних шукачів пригод намагаються знайти в лісі в цю ніч. Кажуть, наче той, хто її знайде, дізнається де знаходиться скарб, почне розуміти мову всіх живих істот і втілить найзаповітніше бажання. Але мало хто знає, що квітка вказує не на звичайні коштовності, а на скриню, в яку потрібно покласти сувій з записаною мрією, яка обов'язково матеріалізується. А от що то за бажання буде, вирішувати самій людині, адже все залежить від її сутності. І горе тому, хто з темними думками прийде до Скрині бажань, адже вона затягне його на іншу сторону реальності і примусить вічно служити їй, виконуючи побажання інших шукачів пригод.