Легенда 28. ЛІСОВЕ ЧУДОВИСЬКО

Місцевість: роздоріжжя між Обсерваторією та стежкою до Чаші Первоцвітів 

Об’єкт: граб європейський (Caprinus betulus)

Хочете знати, як народжуються легенди?

Що спочатку? Подія чи дивний об'єкт, а потім він обростає розповідями? Або хтось придумав історію, а вона втілилася в життя?

Буває і так, і так.

Найчастіше перше. Але трапляється й друге.

Йшов одного разу лісом після дощу маленький хлопчик і вів за руку свого татка.

Хлопчика цікавило все в лісі, він геть не засмутився, що на прогулянці їх накрив дощ і довелося сховатися в альтанці. Це ж справжня пригода!

Ось він помітив на роздоріжжі двох стежин великий граб дивної форми. Весь кострубатий з покрученими гілками. Хлопчик багато бачив таких, але інші були не гарні.

Решта дивних грабів здавалися переляканими і крутилися, наче хотіли вирвати коріння з землі й втекти, а цей розкинувся велично і розлого. Стояв один на відкритому місці. Його гілки загиналися вгору, наче ікла. Виглядав граб войовничо.

Що також відрізняло його від інших дерев, після дощу на гладенькій сірій корі проступили мокрі зелені смуги, немов рубці.

— Татусю, татусю! Дивись, чудовисько! — захоплено вигукнув хлопчик і побіг до граба. — Глянь, який смугастий! Справжній тигр!!

Всередині граба хвиля дитячого захвату розбудила здивування: "Я — чудовисько?"

— Гарний, — погодився батько хлопчика більш стримано. — Далі не підемо. Час повертатися. Мама хвилюється, що ти змок і застудишся. Вже тричі телефонувала. Треба швидше додому й випити гарячого чаю. Прощайся зі своїм другом!

— Бувай, тигре! Ще побачимося!

Хлопчик жваво побіг стежкою геть від граба. А лісовий мешканець здивувався ще більше і тепер в ньому ворушилися сумніви:

"Це я — друг? Я ж чудовисько! Хто я?! ..."

То й по всьому. Прожив граб на світі майже сто років, пережив велику війну, бачив багатьох людей і звірів, навіть винаходи техніки, але його так спантеличив хлопчик, якому ледь виповнилося п'ять, що в дереві прокинулася свідомість. Крім соків під його корою рухалися від коренів до крони сумніви і питання ...

Граб непевно ворушив гілками.

"Хто ж я?

Якщо я чудовисько, отже, мене всі повинні бояться. Але навіть мале дитинча мене не боялося. Гладило по корі й називало тигром. Може, я звір? Хижак?

Ні. У мене є смуги на шкірі... тобто, на корі, але роздерти когось мені не хочеться. Треба спробувати налякати!.. "

Граб тряснув гілками і спробував загарчати. Дерево відчайдушно зарипіло. Невдоволена ворона, що сушилася на гілці після дощу, з криком зірвалася, облаяла дерево на воронячій мові й майнула геть.

"Ага! Виходить! — зрадів граб. — Справді, є в мені щось від тигра! Я — чудовисько, — задоволено повторив він. — Лісове чудовисько. Та я можу бути комусь другом. У мене сила!.."

Він гарчав і стогнав, стукотів гілками, немов дряпав кігтями продовж вечора, уявляючи себе тигром, володарем лісу, доки сонце не висушило смуги на його корі.

Після того випадку граб прискіпливо слухав, що про нього говорять птахи, звірі й люди. І вирішував, кого захистити своєї новою силою, а кого прогнати. Мабуть тому, що розбудив його свідомість маленький хлопчик, граб особливо шанував лісову дрібноту. Мухоловки і вільшанки дзвінко співали в його густій ​​кроні, без боязні вили гніздечка в розвилках його гілок. Повзики виводили дітей в його дуплах. Білки ласували грабовим насінням, зайці відпочивали в тіні граба-тигра, навіть діти, коли приходили до лісу, могли лазити по його гілках і не падали, бо граб надійно тримав їх.

Аж коли траплялися дощі, й на корі проступали зелені тигрові смуги, прокидалося всередині граба бажання показати свою силу, щоб не забували довкола, що він — чудовисько. Він тоді загрозливо трусив гілками, ревів і стогнав, і горби під його смугастою корою перекочувалися, наче м'язи.

Якщо смуги на ньому проступали надвечір або вночі, концерт лісового чудовиська виходив особливо вражаючим. Кількох грибників граб-тигр налякав так, що вони довго боялися повертатися до Голосіїва і взагалі вештатися по лісах.

А на п'яних граб діяв найдужче!

Нетверезим гулякам ввижалися палаючі очі, ікла, щупальця... Все це не стояло на місці, а переслідувало їх, поки ледь живими люди не вибігали з лісу. І з того часу, якщо не кидали пити зовсім, вживали спиртне дуже-дуже помірно, щоб уникнути страшних марень. Адже кожен раз їм з похмілля снилося страшне лісове чудовисько.

Граб пишався своєю силою і розкинувся ще ширше, а гілки його стирчали ще войовничіше. Та по-справжньому "чудовисько" прокидалося в ньому тільки після дощу...