Легенда 27. ВІДЬМИНІ МІТЛИ

Місцевість: Голосіївський ліс, Стежка від Феофанії до Дідорівки

Об’єкт: паразит "відьмина мітла"

Неподалік від галявини Сонечко можна побачити збоку на стовбурах дерев жмути жорстких чорних гілочок. Кора стовбура навколо них нерівна, наче наріст. Гілки короткі, як щітка, стирчать на всі боки. Дерева різні, а нарости на них дивно схожі. Спостережлива людина відразу вгадає, що то недарма, і цей наріст "не рідний". Такі "щітки" — паразит на дереві. Називається він — Відьмина мітла.

Цих "бородатих дерев" з "мітлами" на корі найбільше вздовж доріжок, які ведуть від Окружної дороги, до лікарні Феофанія та Обсерваторії.

Мало хто здогадається, що це не випадковість!

Але ж тут прихована чародійна традиція. Багато відьомських мітел на стовбурах ознака діючої "парковки" місцевих відьом.

За часів полювання на відьом, справжня чаклунка з легкістю тікала від переслідування, перетинаючи на мітлі кордон лісу або навіть невеликого гаю. Там ховала свою мітлу, змінювала зовнішність, і без побоювань виходила до людей як звичайна дівчина чи бабуся.

Всі народи переказують віками масу "вірних" відьомських прикмет. Безвідмовно працює лише одна: люди не можуть достовірно розпізнати відьму або чаклуна. Помилок забагато, і "найнадійніші" способи нерідко підводять. Тож народні прикмети не метод, а суцільні забобони і підозрілість, часто-густо помилкові. Ті, хто має справу з дияволом і чорною магією, майстерно маскуються. Коли людина все розуміє, зазвичай вже пізно тікати, треба боротися.

Хто володіє безпомилковим чуттям на дух потойбічного, то це ярчуки — спеціальні нишпорки. Мисливцям на відьом, вампірів, перевертнів абсолютно необхідно тримати у господарстві хоча б по одній такій собачці. Чари їх не беруть і не збивають зі сліду.

Ярчук — не порода, а рідкісний родовід. Містичним чуттям володіє щеня, яке народилося дев'ятим у своїй родині, за умови, що його мати теж була дев'ятою. Слава про ярчуків по Європі прикро менша, ніж про властивості часнику, срібла, солі й святої води, та й рідкісні це собаки. Отже непрохані потойбічні гості частенько лишаються невпізнаними і почуваються у безпеці.

Під час народних гулянь ховати мітли у лісі теж вельми вчасно. Гуляння припадають на свята. А напередодні свят традиційно відбувалися шабаші й зльоти відьом і чаклунів. Чим більше святе свято, тим більший зліт.

Тільки ж ніхто не каже, ніби опівночі, щойно закінчувався переддень і приходило саме свято, все чародії відлітали. Відьми маскувалися і гуляли з народом, а свої мітли, ступи, самохідні чоботи, чарівних створінь, на яких прилетіли, залишали на найближчому узліссі.

Щоб їх не вкрали лісові жартівники, лісовики та звірі (сучасні люди про таке й не чули!) на місці таємних стоянок ведеться пильне спостереження. Тому поруч завжди є мінімум два "відьомських віконця".

Відьомське вікно — цікаве явище, просвіт в зрощених гілках чи стовбурах дерев. Наприклад, роздвоюється дерево від землі на два стовбури, а вище його гілки знову перетинаються так щільно, що зростаються боками. Це і є відьомське вікно.

Помилкова думка, ніби, хто пройде крізь це вікно, втече від переслідування нечистої сили. Зазвичай відьмині віконця маленькі: проскочить хіба що миша, білка чи пташка. Насправді, потрібно просунути за вікно руку та зірвати травичку або маленьку гілочку З ТОГО БОКУ. Якщо нести трофей із собою, він відверне увагу злих сил, як шапка-невидимка, поки ви самі себе чимось не зрадите.

Якщо трапляється відкрите протистояння, крізь вікно лізти ні до чого. Втеча й страх вам не помічники. Кого боятися? Якщо "нечиста сила" долає "чисту", це щонайменше дивно! Потрібно вчитися захищатися вірою, перш ніж зв'язуватися з містикою.

А якщо зазирнути крізь відьомське віконце, можна побачити все як є, без наведених чар. Ефект той самий, як у "ока орла" — кільця папороті. Але відьмимо вікно важко носити з собою.

На великий "парковці" відьомських мітел уздовж дороги до Обсерваторії, є два віконця поруч — Відьмині очиці. Два вузеньких просвіта між зрослими стовбурами грабів. Схоже, саме крізь них стежать з боку Чарлісся за паркуванням, щоб мітли не вкрали. Відьмині очиці — невисоко над землею, в них легко зазирнути. Але "очі" прорізані вертикально, одне над іншим і дуже вузькі. У них мало що побачиш, в основному — ліс, як ліс. Та якщо довго чекати у засідці, повз вас може пройти або пролетіти що-небудь цікаве ...