Легенда 26. ПРИМАРНИЙ ОБЕЛІСК (Документальна історія червень 2015)

Місцевість: Стежка "Перстень Мавки". Алея черешень і червоних дубів.

Об’єкт: Обеліск. Знайти посилання на "рекламу реклами",

Вирізати кадр, з оркестром, кадр, де можна розглянути написи і дати фото обеліска в лісі. Ну і оригіналу, звичайно. (Здалеку)

Ось повністю документальна історія, теж пов'язана з пам'яттю про війну. Причому, абсолютно недавня.

Уздовж дороги до Музею просто неба в Пирогові узліссям тягнуться окопи. Пам'ять про великі бої 1941 року, оборони Києва. Героїчної, трагічної, яка не втримала ворога, проте зорала землю і серця людей рубцями пам'яті.

У рік 70-річного святкування Великої Перемоги, не встиг відбуяти травень, у перші дні літа до лісу прийшла екскурсія випускників першого класу Хотівської школи.

Діти весело бігли стежкою "Перстень Мавки". Вони щойно зіграли в хованки із Дереводраконом і перемогли! Перекрили всі його очі на деревах, і були впевнені, що осушили сльози маленької феї, повернувши їй чарівного персня і черевички.

Згодом сміх збився і стих. Екскурсанти повернули й пішли вздовж окопів. І раптово побачили невеличкий обеліск. Залізна пірамідка із маленьким гвинтом від літака, прикрученим біля прізвищ загиблих, і погнутою зіркою на верхівці.

До нинішніх дітей війна приступила несподівано близько, тому всі зупинилися, чекаючи розповіді про героїв. Але провідники екскурсії не мали що сказати, крім факту, що тут йшли великі бої.

Обеліск з'явився нізвідки! Його раніше не було. Тим більш, до чого пам'ятник льотчикам у лісових окопах? Точніше — льотчицям. Обеліск зберіг дві жіночі прізвища З. Молчанова та М. Попова.

Якщо вірити датам, дівчатам-льотчицям було трохи більше двадцяти.

Судячи з гвинта від літака, це екіпаж У-2, легендарні "нічні відьми", що не давали спати ворогові, підкрадаючись низько на маленькому, майже безшумному "кукурузнику", зовсім не бойовому літаку. І загинули обидві разом...

Дивна якась історія... Смутно знайома...

З. і М.? У-2? Разом?

Зоя та Маша??? Персонажі великого фільму "В бій ідуть лише "старики "?

Та як же це можливо? Звідки?! Тут?! Збіг???

Екскурсанти давно пішли, а загадка лишилася.

В той день екскурсію вела молода співробітниця парку, яка занадто добре знала цей фільм, щоб легко забути подібний збіг.

Обеліска тут раніше не було! Це вона точно знала. І знала дива, які трапляються в цьому лісі. Та обеліска ТУТ НЕ БУЛО!

Виник нізвідки, звалився з неба? Вирости із землі, мов гриб, пам'ятник не міг, хоча б тому, що інакше у нього було б коріння. Нехай залізне чи бетонне, але коріння, якими пірамідка із зіркою повинна триматися у землі. А та вільно хиталася, не вкопана. Ніби хтось приніс і поставив. Чи викинув на узбіччя, як багато хто з некультурних людей кидають у ліс сміття, проїжджаючи на машинах.

Тож версія, ніби пам'ятник встановлений тут у річницю Перемоги, без повідомлення та навіть потай від Національного парку, не зросталася.

Реквізит з фільму? Як же він опинився в лісі, якщо знімали фінал "старих", ту сцену біля пам'ятника, далеко за Києвом, в чистому полі... сорок п’ять років тому.

Таємниця!

Та не дарма Голосіїво — місце "голосу". Таємниця просто кричала всередині того, хто її знайшов. Логіка і внутрішній голос підказали розгадку.

Так, це обеліск з фільму. І прізвища на ньому — Зоя Молчанова й Маша, котра "Джульєтта" — льотчиці дівочого полку, загиблі у фіналі, в той самий день, що й наречений Маші, "Ромео".

Прізвище капітана Зої збігається, це можна перевірити за дороговказом: "Відділення З.Молчанової", видимим у фільмі. Проте дати не збігаються! Різниця у віці повинна бути більша, і загинули героїні фільму в боях за визволення Києва, у 43-му році, а на обеліску вказано 41-й.

Отже, обеліск не той. Такий самий, але не той. Недбала копія. Та навіщо комусь знадобилося так "жартувати"?

Розгадка у тому, що "примарний пам'ятник" з'явився на річницю Великої Перемоги. Тієї весни йшов концерт до 70-річчя. "Перемога — одна на всіх".

Це рядок з пісні Окуджави: "…а нынче нам нужна одна Победа.

Одна  на всех, мы за ценой не постоим…"

І вигадали на телебаченні підтримати концерт оригінальної рекламою. Взяти фінал з "В бій ідуть лише "старики" і виконати нарешті мрію Маестро, скликати симфонічний оркестр та врізати" Смуглянку "— лейтмотив його фільму.

Для зйомок оркестру довкола пам'ятника обрали поле біля Музею, навпроти Голосіївського лісу. Приїхали рано квітневим світанком, ще холодним, туманним. Поставили "обеліск", скликали музикантів, відзняли три секунди за три години, як завжди робиться на телебаченні, й поїхали собі.