Легенда 18. ТРИРОГИЙ ЯР — ЛІГВО ДРАКОНА

Місцевість: Голосіївський ліс

Об’єкт: трирогий яр.

Довжина 900 м.

Ширина до 30 м.

Перепад висот до 14 м.

Вздовж лісових галявин тягнуться вже неглибокі, згладжені часом, зарослі вибоїни — шрами війни. Окопи часів Другої Світової. Паралельно їм та дорозі на музей в Пирогові, глибочіє природний Драконів яр майже кілометр завдовжки. На сході яр ділиться на три роги, і тягнеться цими відростками до глибоких Китаївських ярів.

Ще за часів, коли на березі Дідорівки стояло селище з невідомою назвою, вважалося, що в яру живе дракон. Три відростка з одного кінця його лігва підштовхували до думки, що у дракона три голови. Або дуже довгі лапи.

Втім легенда не заважала навколишнім жителям ходити поблизу довгого неглибокого яру і спускатися в нього. З драконом люди не стикалися. Тому думали, що прийшли вдало, поки чудовиська нема вдома. Люди бачили, що рослини і тварини не обходять стороною Трирогий яр, охоче селяться в ньому, тому й самі не надто боялися. В яру на повалених деревах і пнях росли найсмачніші гриби. Для мисливців це місце було золотою жилою: в минулі часи тут ходили кабани та козулі, їх зручно було заганяти в яру.

І зараз у лігві лісового дракона водиться чимало зайців. Тут риють свої нори і виводять діток лисиці. Борозни на глиняних стінах від великих гострих пазурів і сліди, схожі на лапу однорічного ведмедика, належать зовсім дракону, а борсукам.

Насправді Дереводракон живе "по той бік лісу", людям він не загроза. Яр — насправді його лігво, розмите дощами і потоками талого снігу. Від дракона страждають не люди і не тварини, він пожирає дерева. Через те в яру так багато опеньків і трутовиків. Гриби селяться на поранених, вмираючих деревах і сприяють їх старінню й загибелі. Нам дракон невидимий, та трухляві пні, порослі мохом криві колоди, вивернуті з корінням зі схилів молоді дерева — сліди його діяльності.

Люди раніше вважали, що яр виритий драконом. І почасти яр виріс і заглибився через те, що деревам на цьому місці важко втриматися корінням за землю.

Чому ж? Адже грунт в цій місцевості скрізь однаковий: глина, щільні лесові породи. Так, вони легко розмиваються водою, і зрозуміло, чому навкруги природних джерел і струмків виникають величезні котловани. Але у Трирогому яру води немає.

Що ж стало поштовхом до ерозії, яка потім рік за роком поглиблювалася дощем? Випадкова воронка від снаряду часів війни? Яма від поваленого вітром дерева? Борозна від важких дубових стовбурів, які тягли люди?

Випадковість довжиною в 900 метрів? При максимальній ширині 30? Притому, що висота схилів невелика, максимум 14 метрів. А перепад донних висот, вздовж всього яру, менше 10 метрів.

Нехай геологи, знавці водної та вітряної ерозії висувають будь-які наукові пояснення, а прості люди, користуючись перевіреним дедуктивним методом, давно зробили висновок: якщо відбиток у землі дуже довгий, отже й залишило його щось дуже довге! Якщо слід довше од найвеличезнішого дерева, в епоху до важкої техніки, коли тут не розроблявся кар'єр, не велися розкопки, не текла річка, що ще залишається припустити? Природно, тільки гігантський змій. Був би це величезний кріт чи землерийка, яр був би набагато довшим і глибшим. Три відроги доводять наявність гігантських лап або трьох голів, через те і дракон. Залізна логіка.

За легендою дракон не зовсім невидимий, його важко впізнати. Чудовисько маскується під звичні нашому оку повалені дерева. Ну і хто доведе, що дракона немає, якщо в лісі безліч повалених дерев підходящої форми? Тож самі обирайте, у що вам вірити, і думайте, як бажаєте.

А Драконів яр, хоч би що не казали скептики, дуже й дуже матеріальний...