Легенда 17. ПАЛОМНИЦЬКИЙ ХРЕСТ

Місцевість:Стежка від Феофанії до Дідорівки.

Об’єкт: камінь дороговказ (зниклий).

На роздоріжжі лісових просік, на місці, яке зараз входить в екологічну стежку "Від Феофанії до Дідорівки" ще сто років тому лежав старовинний дороговказ. Прадавня кам'яна плита, обтесана у формі хреста.

Знак скидався на покажчик сторін світу і вказував майже на них. Та все ж південний кінець хреста трохи зміщувався на захід, і прикрашала його літера Ц. Він вказував шлях до Церковщини. Інші кінці дороговказу спрямовані були до святинь, які оточували Голосіївський ліс.

Називали це перехрестя Паломницьким Хрестом.

З того часу, як виникла Голосіївська пустинь, лісом ходило багато прочан. І підказка на перехресті дуже їм ставала в пригоді.

Тож умовно південний кінець хреста, позначений буквою Ц, вказував на печери Церковщини, де від 10-11 сторіч селилися відлюдники з Києво-Печерської Лаври. Згодом, коли звівся монастир Святого цілителя Пантелеймона у Феофанії, південна кінцівка вказувала і на нього.

Якщо слідувати вздовж просіки, за літерою Г, богомолець приходив до Голосіїва. Й звідти міг вирушати далі на північ, до Деміївки, і дійти навіть до самої Лаври, напрямок збігався.

Східний напрям хреста з літерою К, вказував шлях до Китаїва.

Тільки західний бік залишався порожнім в ті давні часи. Але зараз на сході за лісом зведена Воскресенська церква, біля Льодового стадіону.

Тож, стоячи біля хреста, прочанин знаходився на перетині ліній відразу п'яти (а пізніше — семи) відомих святинь.

У прочан існувало повір'я: якщо встати біля Паломницького Хреста і перехреститися на всі чотири боки, вклонитися всім святиням, тоді лісова дорога буде гладенькою та безпечною. Бо шлях такого прочанина охороняють янголи.

Це і досі справедливо для всіх, що гуляють лісом. Шкода, камінь-дороговказ давно зник. Місцем Паломницького Хреста зараз вважається роздоріжжя біля квартального стовпчика 28. На екологічній стежці це точка № 3.

Чи точне це місце, тепер перевірити неможливо. І під час небезпеци краще закликати янголів на допомогу там, де стоїш, а не бігти до перехрестя, сподіваючись на його захист. А ще краще, не ходити лісом поодинці.

Багато років минуло. Не йдуть через просіки каравани прочан і не вартують їх за поворотом розбійники. Проте лісові дороги і сьогодні сповнені небезпек...

Захисти, Боже, всіх, хто в дорозі!