Легенда 8. КОЛОВОРОТ

Частина Голосіївського лісу від гори Купол та Голосіївських озер до музею просто неба у Пирогові й вулиці Академіка Заболотного, найбільш рівна, обмежена асфальтовими дорогами і, здається, у ній найважче заблукати. Ліс майже прозорий завдяки широким просікам. Уздовж нього проходить Окружна дорога.

Це лише кілька квадратних кілометрів, які межують з усіх боків з людськими будовами. На заході це лікарня Феофанія та Обсерваторія, з південного сходу — Музей просто неба, з північного сходу —  Самбурки, з півдня — Окружне шосе. На півночі шлях перекриває каскад Дідорівських озер з невеличкими будівлями і зоною відпочинку довкола них. Єдиний Трирогий яр посеред цієї ділянки не глибокий, не зрівняти із урвищами та лабіринтами навколо Китаїва.

Проте прозорим та безпечним цей ліс здається тільки тим, хто не блукав у ньому годинами! Багато з місцевих грибників і туристів можуть розповісти історії, як ходили ближнім лісом колами, хоч ясно бачили, де вихід, й при цьому ніяк не мали змоги вийти на потрібну стежку.

В частині цих оповідань нема нічого містичного.

Ця ділянка Голосіївського лісу схожа на шахову дошку. Пройти нею, не вміючи "грати", зовсім нелегко. Просіки перетинають ліс під прямим кутом, ділять його на квадрати. А пройти здебільшого потрібно навскоси, щоб зрізати шлях і вийти з лісу. Серед "шахових" стежин це неможливо. Коли бачиш мету, доводиться йти зигзагом, повертаючи багато разів, плутаючись в численних лісових квадратах. Всі спроби зрізати шлях навпростець, без стежки, все одно приводять у черговий квадрат. А коли вам здається, що вихід — осьдечки, близенько, несподівано дорогу перетинає Трирогий яр — лігво дракона. Багато хто пробує його обійти, сподіваючись, що яр не надто великий. І не відразу розуміють, наскільки простіше було спуститися і піднятися схилом, аніж шукати обхідні шляхи.

Тож і без містики пройти лісом "навпростець" важко. Не допоможуть ані компас, ані знання координат. Ви й без приладів бачите, куди вам треба, тільки як пройти на цю точку, якщо всі стежки не ведуть до неї? Ось загадка.

Тому і розробляють спеціально марковані кольоровими знаками стежки, щоб люди не плутали серед "шахових клітин", а орієнтувалися, куди йдуть.

Однак ще й справжніми дивами славиться ця невеличка, начебто простенька ділянка лісу. Тут сталося найбільше зустрічей із Дідом Ором, і не заради жарту, щоб збити туристів зі стежки, а коли люди дійсно потребували допомоги.

Буває так, іде людина, аж раптом знайде дивовижне місце, де ніколи не бувала раніше. Потім, скільки не повертайся, не шукай, не можеш віднайти його.

Чимало оповідей, коли люди після таких відкриттів пропадають і повертаються нескоро, із явним зміщенням у часі. Чи то сам мандрівник думав, що був відсутній багато років, а пройшло три дні, чи він упевнений, що гуляв лише кілька годин, а рідні вже зневірилися його знову побачити і навіть постаріли, бо пройшли роки.

На острові кельтських легенд, в Ірландії, такі провали в часі й просторі називають "колами фей". У Голосіївському лісі давня назва цього явища — Коловорот. Вир часу, куди може затягнути необережного подорожнього.

Автори наукової фантастики назвуть це субпростором. Це не інший світ, а "кишеня" в нашій реальності. Немов таємне горище, підвал чи комора в старовинному домі.

Як не назви, явище це небезпечне і непередбачуване. Карти коловоротів досі не складено. І навіть якщо з'ясувати, в яких місцях і в який час провал відкриється, як знати,  де і коли він випустить свою жертву назад!

Спіраль часу й простору не лише чекає необережного перехожого, наче капкан, а й залишає цілком матеріальні сліди. Придивіться! Якщо ви помітили дерево, що росте по спіралі, в якого й кора, й гілки закручені немов штопор, можете не сумніватися: тут колись відкривався коловорот і "зачепив" дерево. В Голосіїві здебільшого закручуються сосни. Їхній "штопор" виходить найрівнішим і зустрічається досить часто.

Остерігайтеся сходити з маркованої доріжки та блукати лісом навмання. Ні, небезпечно не присісти відпочити на узбіччя чи відійти у бік від стежки. Головна небезпека: піти за якимось знаком. Яскравий невідомий птах, дивне дерево, сонячні зайчики, тіні, раптові протяги, які шуснули під деревами, привертають увагу, змушуючи втратити напрям і забути про час. Грубо кажучи, у такий спосіб ліс гіпнотизує вас.

Навіщо? Щоб підкорити собі й десь завести. Це найприродніше застосування гіпнозу. Вірна прикмета, що коловорот десь поруч!

І, можливо, зробивши ще крок, ви поринете в минуле або майбутнє. Побувати на кордоні просторів та в інших віках цікаво, та подумайте, як ви звідти виберетеся? І коли?

У декого в Голосіїві загадково пропадають речі, а потім так само несподівано повертається втрачене. А збої техніки, мобільного зв'язку, провали у відчутті часу й дивні передчуття — буденність, не варта окремої згадки.

Тому, гуляючи "шаховим" Голосіївським Задзеркаллям, завжди пам'ятайте перше правило Країни Див, яке свого часу не слухала Аліса:

"Перш ніж десь лізти, поміркуй спочатку, гарненько поміркуй: як я звідти вилізу?"

На жаль, багато хто, захоплені цікавістю, подумати не встигають. Тих горе-мандрівників іноді повертає до звичних координат Дід Ор. Старий лісовик, мабуть, єдиний, хто орієнтується у хитросплетіннях не лише лісових доріжок, але й коловоротів. Проте покликати його на допомогу нелегко. Дід Ор допомагає, кому вважає за потрібне, а когось може навмисне закрутити в лісі, провчити надто цікавих.