Місцевість: Стежка від Феофанії до Дідорівкі, поселення Самбурки
Об’єкт: дуб черешчатий, вік 520 років.
Люди частенько заздрять довгому віку дерев. Ті живуть по 200-300, навіть 500 років. І для багатьох порід це не старість, а повний розквіт сил! Найстарішому дереву України, оливі в Нікітському ботанічному саду, вже виповнилося дві тисячі років! Вражає?
Ще б пак. Ви можете уявити, що це для дерева — прожити на одному місці хоча б триста років? А п'ятсот?
Давайте уявимо.
Скільки жолудів падає щороку підрахувати складно. Їх тисячі. Частина впаде в тінь дерева і прорости не зможе, не вистачить сонця. Частина не зможе пробити паростком занадто сухий витолочений грунт, загинуть від спеки за літо. Частину восени розтягнуть білки на припаси, ще частину з'їдять кабани, а інші не переживуть першу зиму...
Залишаться щасливчики, яким випав рідкісний шанс прорости і дожити до своєї першої весни. А далі?
Припустимо, сонця і води вдосталь для життя. Та якщо деревце не з'їдять олені й зайці, не затопчуть люди і коні, які влаштовують полювання в лісах, не зламають випадково чи заради розваги, молодий дубок не оминуть всі історичні та стихійні шторми. Людина не підозрює, коли їй на голову може впасти метеорит, вискочити навперейми машина, зачепити випадкова куля. Проте людина хоча б не стоїть на місці. Має право захищатися, ховатися за щитами і кам'яними стінами.
А що може дуб? Він прив'язаний корінням так, що навіть на півметра зрушити не сила. Не ухилитися від напасті, не втекти. Тому обітниця "Не зрушити мені з цього місця" — страшна обітниця.
Поблизу історичного поселення Самбурки росте дуб-велетень 520-ти років. Вік дуба з точністю до року дізнатися не складно, потрібно виміряти обхват стовбура приблизно на рівні 120 см. від землі. Довжина обхвату в сантиметрах дорівнює рокам. З іншими деревами формула складніша, у них нерівний коефіцієнт, на який треба помножити обхват стовбура. У дуба коефіцієнт 1. Самбурський дуб досить рівний, без наростів, які можуть "ошукати" додавши кілька років. Його дата народження плюс-мінус 1497 рік.
Що в ці часи відбувається в історії?
17 років тому в 1480 впало татаро-монгольське ярмо на Русі. Татарський хан Ахмед зібрав війська до річки Угри, притоку Оки, проте так і не розпочав ратної січі. На іншому березі зібралося військо русичів. Після довгого "стояння" хан відступив без бою. Зрозумів, що цей "дубок", котрий виріс, йому не зламати. На той час розділені племена вже об'єдналися в єдину державу під рукою першого царя: Івана Третього. В перші роки мирного життя в Голосіїві почали висаджувати пам'ятні дуби. Розпочалася нова епоха для Київської Русі.
В усьому світі ці роки гримлять епохою великих географічних відкриттів. П'ять років тому в 1492-м відкрили Америку. У найважчий перший рік життя нашого жолудя Васко да Гама відкрив морський шлях до Індії. Світ розширювався, ріс... а заразом ріс і наш дуб.
За цей час пройшла війна за незалежність від Польщі, під проводом Богдана Хмельницького. Народне повстання піднялося у 1648 році і шість років гуляло землею вогнем і мечем.
Дуб встояв. Він виріс і зміцнів. Тепер його вже не звалити, зачепивши випадково. Щоб пустити його на дрова холодною зимою, наш дубок ще занадто молодий.
В одному й тому ж 1654 році Англія об'єдналася із Шотландією та Ірландією, а Україна із Росією. Країни ростуть, перетворюються на імперії та наддержави.
За півстоліття почнеться Північна війна зі Швецією, саме та, де шведи билися під Полтавою у 1709 році. На ратних полях вже давно гуркотіли гармати, вибухали бомби.
Нашому дубу знову пощастило. Не знесло його роздвоєну крону скажене ядро, й шведська сокира не зачепила його коріння.
В наступні сто років світом встигли пройти буржуазні революції, селянські бунти, Реформація церкви, полювання на відьом, безліч воєн. Поки в Європі рубали голови королям, Штати відвоювали незалежність і прийняли конституцію. І вже наполеонівська армія топтала українські дороги і ліси у 1812 році.
Дуб встояв. Перша світова війна не минула людей, та пощадила ці краї, битв у Голосіївських лісах із німцями в 1914-му не було. Зате у 1918-му громадянська війна чимало пошарпала Київ та околиці. Потім — "буремні сорокові" — Велика Вітчизняна. Після неї дивно, що взагалі щось збереглося. Тим паче, великі бої вирували саме у котлі Голосіївського лісу. А потім розпочалися активні будівництва. Давня столиця впевнено оберталася на сучасний мегаполіс. Скільки багатоповерхівок зросло і продовжує зростати на місці колишніх лісів.
І це, не враховуючи ураганних вітрів, ударів блискавиці, лісових пожеж, снігових зим, котрі ламають дерева сотнями щороку.
От і зважайте, як вдається дереву вціліти, не сходячи з місця. Яка ймовірність у них дожити до п'ятисот?
На Самбурський дуб ще у найперші роки життя чатувала особлива небезпека.
Поселення Самбурки вже у 1580 році значиться у літописах як хутір Києво-Печерської Лаври "Сад Марскій" (або Морський). А в стародавньому Самбурі за легендою жили справжні богатирі, велети! Через них селище і названо Самбур, вірніше Самбір, від стародавнього слова "Самобор", що означає єдиноборця. Один, що вартий силою багатьох. Той, хто бореться самотужки.