Легенда 3. ПЕРСТЕНЬ МАВКИ

Місцевість: Стежка Перстень Мавки

Об’єкти: наперстянка великоквіткова, лаконос американський, дика черешня, червоні дуби.

У лісових мавок багато сестер далеких та близьких, названих і рідних.

Одного разу фея Мілена, найменша сестра Голосіївської Мавки, збиралася на щорічний лісовий бал. Свій перший бал!

Мавка позичила їй чарівний золотий перстень і черевички з лаковими носиками, які ніколи не спотикалися в танку. За бажанням перстень перетворювався на золотий наперсток, і допомагав миттєво пошити чи полагодити будь-який одяг.

Мілена хотіла пошити собі найпрекрасніше плаття.

Але поряд, хоча і в іншому вимірі, з боку Темнолісся, жив підступний Дереводракон. Його лігво у величезному яру всі знали та оминали. Але Дракон вмів ховатися. Він вселявся у будь-які дивні дерева. Ті, що ростуть, і навіть вже в сухі. І стояли в нього шпигуни по всьому лісу. Єдине, що виказувало їх — очі дракона.

Як побачиш дивну морду на стовбурі, яка пильно дивиться на тебе, знай, то слідкують за тобою слуги дракона. Наче приховані камери стежать за всіма лісовими мешканцями.

Лісовий бал починається надвечір і триває всю ніч Травневого повного місяця. Тому напередодні в лісі тихо, всі відпочивають перед святом.

Поки Милена спала по обіді, поклавши ручки під щічку, і мріяла про танці на балу, Дракон вкрав чарівний перстеник і заховав його. Та заховав не десь у яру, в печері чи в глибокій темній норі, а на видноті, щоб познущатися. Дракон дуже не любив сімейство Лісовиків, до якого належали Мілена та Мавка.

Прокинулася маленька фея. Дивиться — нема перстеника!

Скликала всіх друзів, і тварин, і птахів, шукала по всьому лісі… і швидко знайшла галявину, де на одному краю ріс Лаконос американський з високою густою китицею блискучих ягід,  нетиповий для її лісу, а з іншого рідкісна Наперстянка із жовтими ковпачками.

— Це ж мої черевички з лаковими носами та мій золотий наперсток! — зойкнула Мілена. — У чому тепер я піду на бал? Нема в мене ані прекрасного плаття, ані чарівного взуття!

Намагалися лісовики знову перетворити рослини на чарівні речі, та не змогли. Закляття Дракона тримало їх міцно.

Сіла мала фея на галявині, над своїм пророслим золотим перснем і заплакала. Сльози полилися між пальчиками. І весь ліс сумував разом з наймолодшою з мавок, і зловісно тішився Дереводракон, спостерігаючи її горе своїми вогняними очима із болотяними вогниками.

Вже наближався бал, а Мілена все плакала.

Зібралися всі добрі лісові мешканці — квіти, тварини та дерева, радилися, чим допомоги феї. Дуби та дикі черешні, які росли поряд з лігвом Дракона, та не служили йому, підслухали таємницю. Дереворакон використовує химерні форми кори, щоб спостерігати за всім у лісі. Якщо знайти всіх шпигунів довкола Лаконосової та Наперстянкової галявин, та перекрити всі очі дракона, перстень та черевички можна забрати!

Друзі маленької феї стали перед кожним оком дракона, щоб затулити від них галявину. Махали хто лапками, хто крилами, а хто гілками з листям і казали:

— Ми вас бачимо! Ви нам нічого не зробите!

Через ці перешкоди для зору не втримав Дракон закляття. Лютував, та нічого не міг вдіяти, бо розкрили його секрет. А без своєї таємниці будь-який дракон безпорадний.

Взяла Мілена золотого наперстка, встромила в нього свій лівий мізинчик і миттю пошила прекрасне бальне вбрання. Взула черевички з лаковими носами, заквітчала коси світлячками і була найпрекраснішою серед фей на святі тієї ночі.

Дереводракон і досі підслуховує та підглядає, але його вже ніхто не боїться. На згадку про його підступний задум ростуть на галявині лаконос та наперстянка. А стежка до них має форму краплі, як сльоза маленької феї.

За допомогу його юній племінниці подарував Лісовик дубам довкола зачарованих галявин особливі відзнаки. Товсті дуби нагородив яскраво бірюзовим оксамитом на стовбурах, а тонкішім, трохи схожим на клени, подарував яскраво-червоне листя з гострими кутами, яке пломеніє восени, наче рубінові ордени. Відтоді дикі черешні стали улюбленим деревом Мілени. Всі стежки довкола зачарованих галявин оточені черешнями.

А Дракон зачаївся з темного боку лісу. Чатує, пильнує, не спить…

Якщо люди чи природна напасть пошкодить кору дерева, виростає на ньому потворна морда, очі та вуха Дереводракона. Тих очей в лісі вже не злічити.

Пильнуйте, не давайте йому перевагу сил!

Але якщо триматися разом, Дракона можна не боятися.