Елара :
Ми з Люціусом знайшли його випадково. За Древом Вічності є стіна, вкрита густим плющем, який ніхто не може розсунути. Але коли ми підійшли разом — я з маминим срібним кулоном, а брат із татовою золотою каблучкою — плющ просто розтанув.
Там немає сонця чи місяця. Там небо світиться рожевим золотом. Квіти там не ростуть із землі — вони літають у повітрі, наче маленькі метелики.
У центрі саду стоїть фонтан із рідкого світла. Якщо в нього зазирнути, можна побачити не своє відображення, а те, ким ти станеш через багато років.
— Я бачу себе з величезними крилами! — закричала я.
— А я бачу себе з мечем, що світиться, як зірка! — вигукнув Люціус.
Але найдивніше те, що в цьому саду ми почули голос нашого дідуся, Люціуса Старшого. Він не був привидом, він просто був частиною цього місця. Він сказав нам:
— Бережіть Резонанс. Це єдина магія, яку неможливо вкрасти, але дуже легко зламати.
Ми пообіцяли. Тепер це наше секретне місце. Ми приходимо туди, коли нам сумно або коли ми хочемо запитати поради у самого Всесвіту.