Легенди Древа ВІчностІ
Легенда 5
Калеб:За тисячу років до того, як я вперше осідлав Сонцесяйного, жив Люціус. Він був першим, хто відмовився вбивати драконів і натомість простягнув їм руку. В ті часи світ був розірваний на шматки, а магія вважалася прокляттям.
Люціус кохав дівчину на ім'я Елара (саме тому ми назвали нашу доньку так). Вона була з народу демонів Тіні, а він — з роду Світлих Вершників. Їхнє кохання було забороненим. Вони зустрічалися таємно на вершині найвищої гори, де небо торкається землі.
— Колись наші народи перестануть битися, — шепотів Люціус, дивлячись на зорі. — І ми побудуємо школу, де кожен зможе знайти свій Резонанс.
Але Пожирачі прийшли занадто рано. Щоб врятувати свою кохану та її народ, Люціус Старший здійснив те, чого ніхто до нього не робив. Він об’єднав свою іскру Світла з темрявою Елари й випустив такий потужний імпульс, що перша хвиля загарбників була стерта з лиця планети.
Але ціна була високою. Люціус зник у сліпучому спалаху, залишивши по собі лише золоте перо та срібну сльозу, яка перетворилася на перший кристал Древа Вічності. Елара чекала на нього все життя, виростивши сад навколо того кристала — так з’явилася наша Академія.
#1412 в Фентезі
Відредаговано: 02.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
