Айден :
Багато хто думає, що дракони завжди були частиною нашого світу. Але я бачив у корінні Древа спогад про часи, коли небо було пустим і сірим. У ті часи не було ні дня, ні нічі — лише вічні сутінки.
Тоді в самому центрі світу народилися двоє братів-духів. Один був зітканий із чистого сонячного проміння, інший — із найглибшої тіні підземних печер.
— Ми занадто різні, щоб бути разом, — сказав Золотий Дух. — Моє світло спалює твою темряву.
— А твоє світло сліпить мене, — відповів Чорний Дух.
Вони розлетілися в різні боки. Але світ почав помирати. Без світла квіти не розквітали, а без тіні земля не могла відпочити. Тоді Древо Вічності звернулося до них:
«Тільки в Резонансі народжується життя. З’єднайтеся, або зникнете».
Духи зустрілися над океаном. Вони почали кружляти в шаленому танці, зближуючись усе сильніше. Коли вони нарешті торкнулися один одного, стався вибух, який створив першу зорю. Але вони не зникли.
З полум’я та тіні виринули дві могутні істоти з лускою, крилами та вогняним подихом. Так народилися Сонцесяйний та Обсидіан. Вони стали першими охоронцями балансу. Саме від них пішли всі дракони, яких ми знаємо. І відтоді вони чекали на тих, чиї серця будуть достатньо великими, щоб знову об’єднати Світло і Тінь — на Калеба та Райну.