Текст

Світ повністю не вивчений. З цим сперечатись не станемо. Це і породжує можливість існування різних теорій про всі сфери, до чого торкається людина. Одні - це науки, такі як хімія чи фізика, що пояснюють як працює навколишнє і є доведено; інші - псевдонауки, що лише теорією і не мають підкріплень ні одним з методів досліджень. Одними з них є цілий спектр, що вивчає легендарні цивілізації.  

Основна критика псевдонаук, що найбільш вирізняють, полягає в багатьох пунктах. По-перше, методологія. Якщо академічні науки використовують емпіричні методи та гіпотетико-дедуктивні, що полягає в гіпотезах та тестуванні їх можливості в розглядуванні інших доведених фактів і у висновку або підтверджується, або спростовується, або відмітається, то псевдо обирає факти, що підходить для інтерпретації на користь гіпотези, ігноруючи ті, що її спростовують. З цього зрозуміло, що  ціль для легендарних цивілізацій - довести їх існування та ввести в історію людства. Це впливає на датування: міфічні епохи (наприклад, артурівські міфи чи до великого потопу) або астрономічні збіги. Найбільше вони асоціюються з Атлантидою та Гіперборею, але існують і інші, що намагаються довести.

Часто використовують  Гімалаї і Центральна Азія, як таємне місце щоб потрапити туди. Там за теоріями знаходиться вхід в Аґарту, підземне королівство. Її представляють як високодуховне та високотехнологічне суспільство, якою править “Цар Світу” або Велике ложо Аґарти. Вхід знаходиться десь в Гімалаях в районах Тибету та Індії. Ідея її існування більш популяризували в 19-му столітті в направлення Нью-Едж, езотеризму та окультизму. Критика  полягає в тому, як існує планета. Найбільше спростовує теорію - сейсмологія та геофізика. Коли відбуваються землетруси, то сейсмічні хвилі йду рівномірно по землі. При умовах якби під корою землі були б порожнини, то вірогідніше всього сейсмічно вони б так не розповсюджувалось, так як це впливаво і на втрутрішню частину. Це також породжує ще питання тектонічних плит. Беручи до уваги, що є розломи, можна б теоретично додати, що вірогідніше шляхів було б декілька, особливо на території Японії, Сицилії та інших місць, що часто потерпає від землетрусів. Заглиблюючись в надри землі, далі спростовуємо чому Аґарта не може існувати як реальне фізичне явище. За законами Ньютона, маса Землі (5.97🗙 10^{24} кг)корелюється з гравітацією, тому якби вона б порожньою, то маса була б меншою і навряд чи трималось біля Сонця. Деякі псевдонауковці приводять теорему Гаусса (теорема балансу між внутрішнім і зовнішнім), що свідчить про нульову гравітацію всередині, то жителі Аґарти не змогли б ходити, а лише левітувати. Якщо брати температуру землі, що з 30-50 км становить 100 градусів Цельсія, то ніякі гори, що часто описуються в описах цієї країни, не могли бути, як і будь-яке стандартне життя в плані біології неможливе. Також згадується “Внутрішнє Сонце”, що може бути внутрішнє та/або зовнішнє ядро, що може теоретично пояснювати фотосинтез та теоретичне існування лісів. Але беручи температуру зовнішнього, що може за показниками бути 5000 Цельсій і невідомі рослини, щоб могли існувати в таких умовах. Підсумовуючи, будь-який жителі цього підземного царства при відомих даних про будову Землі повинні бути хемотрофами. Але як трактувати існування підземної країни. Вся історія багато в чому перекликається з Шамбалою, що походить з текстів Будизму. Якщо їх поєднати, то це може бути як досягнення внутрішнього спокою, так як Шамбала відкриється за легендами лише тоді як настане “золотий вік”. 

Континент Лемурія має цікавішу історію походження. Вона відносно молода в своїй появі. Почати варто з того, що в 1864 році зоолог Філіп Склейтер помітив, що рештки лемурів є в Індії та Мадагаскарі, але при цьому в Африці та Близькому Сході їх немає. Тоді він припустив, що був контент-міст Лемурія, що лежав між островом і пів островом. Варто зазначити, що в 19-му столітті ще не було зрозуміло як працюють тектонічні плити та як працює рух земної кори, тому теорія про затонулі місця була єдиною, що тоді логічно звучала. Вже в 20-му з’явилась теорія тектоніка плит та більші антропологічні дослідженні, що унеможливлюють існування цього континенту. Перше треба зазначити, що континенту не стоячі, а “плавають” на літосферних плитах. Друге, Індія, Африка та Мадагаскар були частиною материка Гондвани, вже потім Індія перемістила в Азію, тому найвірогідніше лемури не потребували в “містку”. Треба також сказати що склад океанічного дна та континентів різний. Дно складається по більшій степені з базальту, континентальні території - з граніту. У 2013 році в за допомогою сучасних технологій знайшли залишки континентинентальної пори. Але при цьому як вона стала езотеричною теорією? Олена Блаватьска, що народилась в 1831 році в місті Катеринослав (нині - Дніпро) та інші впливові окультисти стверджували що на цьому континенті була раса з трьома очима, від якої пішли індійці та мадагаскарці. Але це розбивається в науку: генетичний аналіз доводить, що людина походить з Африки і інших походжень поки не доведено. В пантелеологічних дослідженнях теж немає доказів згадок про расу лемурців. Наразі лише існують ті езотерики, що стверджують, що їх останні представники живуть в горі Шаста в Каліфорнії, але вона теж немає доказів. Висновок, Лемурія трансформувалась з зоологічної теорії в езотеричну.

Далі наймолодша з теорія, та й найфантастичніша з континентальних теорія - континент Му. Його поява - результат лінгвістичної помилки. У 19-му столітті Огюст де Плонжон неправильно розшифровує “Кодекс Троано”, один із текстів майя. Ієрогліф “Mu” він зазначив як назву континенту. В 1926 році Джеймс Черчворд стверджував, що знайшов індійські таблички “Наакал”, де він описується як прабатьківщина людства. Він описував Му як плаский континент з великими річками та тропічною рослинністю, який був піднятий вулканічними газами, а потім «провалився у вогняну безодню». Таблички так і не показав. Перше лінгвістики: ієрогліф мав на увазі не континент, а просто велику землю скоріш за все. По друге знову впирається особливості структури океанічного дна: рельєф дна Тихого океану та його склад не мають натяку колишніх континентів. Це згадувалось з Лемурією. Далі стверджувалось що Му втонув в одну ніч. В легендах це частий прийом, тому тут зосерджуватись не потрібно: так неможливо без відчутних змін на планеті. Заглибившись в легенди, там жили народи, від яких майя та єгиптяни вчились будувати піраміди. Псевдонауковці поєднують полінезійців та індіанців Америки. Ключовими моменти вони виділяють культ сонця, схожі побудови та орнаменти. Також те що у жителів Полінезії є легенди про прабатьківщину, що пішла під воду. Це теж давно спростовано. Генетично що їх (корінних американців і жителів Океанії) походження далекі одне від одного. Жителі полінезії заселяли їх поступово з Південно-Східної Азії. Індіанці Америки прийшли з Північно-Східної Азії. Отже, Му - це міф, що з’явився на основі вільної трактовки мови майя.