Том 1. Розділ 40. Штормові хмари

Чень Сяомін, опираючись на стіл, з трудом піднялася на ноги. Її губи були блідими, дихання нерівним, світ довкола неї досі кружляв. Але в її очах вже запалав вогонь рішучості.

- Магічні артефакти володіють власною волею. Їх неможливо підкорити, вони самі обирають господаря, - мовив небожитель, підтримуючи дівчину. - Твоє тіло прийняло силу, але пройде багато часу, коли дві енергії уживуться всередині тебе. Якби ми цього не зробили, ти постраждала б набагато сильніше. Рано чи пізно твоя сила прорвалася назовні і ти б загинула. Магія захисту твого батька не вічна. Тепер він зник і його чари слабшають.

- Я не можу втрачати час, настоятелю. Ворог йде.

Чоловік нахмурився.

- Ти навіть не розумієш, що пробудилося в тобі. Ця сила…вона не просто дає могутність. Вона потребує  розплати.

- Я заплачу будь-яку ціну.

Молода небожителька Чень чудово розуміла наслідки сьогоднішнього дня, та ще більше вона розуміла, наскільки вона стала небезпечною для себе та оточуючих. Вона багато думала про своє майбутнє в світі смертних та у світі небожителів, але досі не знайшла розв’язанням: в одному вона не зможе вічно приховувати свою магію, а в іншому – вона донька зрадника, яку готові стратити, як тільки вона повернеться. Її рідних Небесні не чіпали лише тому, що вона наказала не підтримувати з нею зв’язок, тим самим не втягуючи їх у небезпечну гру. Сяомін дратувало, що половинячи ці проблеми вона нічого не вдіє. Повернувшись додому вона або загине, або буде вічність скитатися покинутими землями прадавніх пустель, а це власне і є смерть. Залишаючись серед смертних вона теж боялася зашкодити людям, але будучи біля Лі Цян Вея вона відчувала, що вихід знайдеться. Найголовніше зараз оволодіти магією.

«Я досягну такої сили, що ніхто до мене й наблизитися не зможе зі страху перед смертю».

Настоятель Ху Ши чітко бачив внутрішню сутність Сяомін. Він відчув як змінюється її енергія: стає сильнішою, місцями гнітучою та хаотичною; зауважив вогонь у погляді войовниці... Чоловік розумів, що дівчина не боялася страждать, була владною - це хвилювало чоловіка.

«Рано чи піздно, вона зрозуміє, що Чень Лівей загинув, і тоді вона забажає помсти. Якщо вона здасться, і втратить контроль, темна сторона її сили знищить світ», - тривожно подумав настоятель Ху Ши, але тихо промовив:

- Чень Сяомін, ти донька свого батька. Як і він, ти виділяєшся з поміж інших своєю безрозсудністю та гарячим серцем. Та дозволь старцю наостанок дати тобі пораду. Бажання - джерело небезпеки та страждать. Я вірю в те, що донька сім'ї Чень, будучи досвідченим воїном, здатна стримувати свої бажання.

Молоде обличчя небожительки світилося напругою думки.  Настоятелю на мить здалося, що та напруга від страху,  але потім її темні очі ковзнули вгору й зустрілися з його поглядом. Той безстрашний погляд приголомшив чоловіка.

Він нарешті зрозумів, що напруга вчувається в дівчині й то була впевненість: всемогутня та всеохоплююча впевненість людини, що відмовляється вірити в будь-який шлях, окрім  того, якого прагне.

- Якщо ви хвилюєтесь, що я обиру неправильну сторону, то обіцяю протистояти лише тим, хто дійсно коїть зло, - Сяомін стала серйозною, на її обличчі не залишилось і сліду від посмішки, вираз її очей став абсолютно холодним. - Як кажуть, добро та зло ходять по колу, їх розплата ще не прийшла, але ще не час. У них є шанс ще все змінити, чи не так?

Настоятель зиркнув на Сяомін. Кутки її маленького ротика поповзли вгору - це було виразом задоволення,  але не було теплою усмішкою.

Настоятель важко зітхнув, але він розумів, що сперечатися марно. Він швидко провів рукою в повітрі, й у просторі виникли символи, що розкривали мистецтво прадавньої льодяної магії. Небожитель показав їй декілька рухів – один для балансування енергії, інший – для захисту.

- Запам’ятай, - сказав він. – Магія льодяного лотоса розкривається в три етапи: поглинання твоєї внутрішньої енергії, утворення магічної печатки та випуск. Безпристрастно оціни ситуацію, очисти свій розум від емоцій, сконцентруйся на цілі. Якщо ти не зможеш контролювати процес, це зашкодить твоєму тілу.

Сяомін спробувала повторити все, що показав настоятель. У першу спробу магія занадто різко вирвалася та вкрила стіни печери інієм. Настоятель миттєво присід поток енергії, направляючи дихання дівчини.

- Сконцентруйся! Ще раз!

Стиснувши кулаки, глибоко вдихнувши та сконцентрувавшись на ядрі сили дівчина спробувала знову утворити печатку. Цього разу їй вдалося утворити льодяний шип та жбурнути його в стіну. Шмат льоду від удару розсипався на тисячі дрібних осколків.

Войовниця здивовано поглянула на свої долоні. Вона відчувала потужну силу у своїх руках.

- Непогано.

Сяомін тонко всміхнулася й потягнулася до арбалета. Взявши зброю, вона поглянула на настоятеля. До блідого обличчя дівчини поступово повертався життєвий рум'янець, її рухи швидко повертали свою швидкість та чіткість - було помітно, що життєва сила повертається до неї.

Ієрогліфи на стінах потьм’яніли. Настоятель застиг на мить, а потім стурбовано промовив:

- Я відчуваю коливання в захисному бар'єрі. На територію храму проник ворог, нам потрібно повертатись.