Розділ 23. Контрнаступ

Шпигуни доповіли Чжао Вану, що Лі Цян Вей відіслав більшість своїх охоронців заліковувати поранення. Зараз був найслушніший час для нападу.

- Що ж, чудово, - задоволено сплеснув у долоні Чжао Ван. – Усе готове?

Чоловік у чорному ствердно кивнув. Чжао Ван кинув шпигуну маленький мішечок, який той вправно впіймав.

- Ти маєш непомітно підсипати цю отруту у лікувальний відвар, який приготував лікар для Лі Цян Вея. Цю отруту не визначити срібною голкою, а його дія почнеться не раніше ніж через годину, тому вас не мають запідозрити. Змусь Лі Цян Вея випити його.

«Старий тайшоу дійсно подурнів з віком, він послав мене, розбиратись з недосвідченим хлопчиною і його недолугими охоронцями» - чоловік подумки холодно фиркнув, потім вклонившись зник за дверима.

У цей час у маєтку Лі кожен був напоготові захистити господаря.

Генерал Лі Цян Вей втомився, тому пішов відпочити у свої покої, водночас чекаючи візиту незванних гостей. Чекати йому довго не довелось. Через декілька годин Інь Ци постукав у двері до генерала.

- Заходь, - сказал Лі Цян Вей не розплющуючи очей.

Інь Ци швидко зайшов до покоїв, зачинивши за собою двері.

- Генерале Лі, новий лікар, направлений імператором просить аудієнції.

- Ммм…

- Він каже, що тайшоу Чжао Ван дуже турбується про ваше здоров’я, тому наказав йому прийти та перевірити ваш стан. Разом з ним прийшов охоронець.

«Тайшоу так турбується про моє самопочуття, що наказав своєму охоронцю слідкувати за лікарем…»

Лі Цян Вей холодно посміхнувся. Його темні очі повільно розплющились, відкривши стомлений, але рішучий погляд.

- Як і очікувалось… Гаразд, запроси їх сюди.

- Сюди? – здивувався Інь Ци.

- Я важко поранений… Чи ти пропонуєш розмахувати перед ними мечем у головній залі?

Інь Ци миттю почервонів.

- Второпав нарешті.

- Пробачте мене за глупість.

Кутики вуст Лі Цян Вея смикнулись вгору.

- Інь Ци, я прошу тебе, щоб не сталось, ти не повинен нічого робити. Не попередь ворогів!

Інь Ци щільно стиснув губи, потім сіпнувся, ніби збирався щось сказати, але тут долинуло швидке тупотіння долинуло зі сходів. Кроки затихли біля кімнати.

- Господарю Лі, люди ззовні підняли шум, вимагаючи, щоб їх швидше пустили. Мені спровадити їх? – запихано протараторив управляючий.

- Я він сміє! – обурився Інь Ци. – Тайшоу та його люди зовсім знахабніли, вони сметрі не бояться?

Інь Ци не робив нічого поганого, він просто висловлював свою думку.

- Інь Ци, приведи їх до мене, - стомлено мовив Лі Цян Вей.

Не сміючи більше мовити і слова, Інь Ци стрілою вилетів з кімнати.

- Лу Юй...покличте його до мене, - сердито сказав Лі Цян Вей управляючому. 

Але, зрозуміло, управляючий не намагався піти за ним. Вийшовши, при цьому не забувши зачинити двері, він, розвернувшись, звелів слузі покликати Лу Юя. Що до того, навіщо Лу Юй міг знадобитись Лі Цян Вею? Ніхто не міг сказати, на скільки божевільний план мав генерал.

Лу Юй був готовий, коли слуга прийшов й доповів, що господар кличе його. Хоча в душі він дуже нервував, стоячи перед генералом, але не подавав вигляду.

- Лу Юй, ти береш трьох воїнів і причаївшись, чекаєш моменту, щоб схопити пацюка, коли той буде трусливо тікати. Не спускайие з нього очей, я не хочу зіткнутись з новою проблемою. – Такий вагомий чорний пішак за кулісами. Навіть якщо він не прямий ворог, Лі Цян Вей мав його дістати. – А тепер йди.

Залишившись на самоті, Лі Цян Вей хитро усміхнувся й діставши зі скриньки пілюлю, проковтнув її, запишли вже дещо охоловшим чаєм. Він мав правдоподібно зіграти свою роль важко пораненого, тому повернувся до ліжка й вкрившись ковдрою, зробивши довосить хворобливий вигляд.

Маєток Лі був не найбільшою будівлею у місті, але Інь Ци знадобилась четверта частина години, щоб повернутись назад, у супроводі лікаря та його охоронця. 

Лікар та охоронець усім своїм виглядом виражали невдоволення тим, що їх змусили чекати.

- Генерале Лі Цян Вей, за наказом тайшоу, лікар прибув попіклуватись про ваше поранення, - єз.

- Я не бачив вас раніше, - мовив Інь Ци.

- Я новий лікар зі столиці. Дозвольте мені оглянути вас, - вклонившись мовив лікар.

- Гаразд, - слабко відповів генерал.

«Без сліз навіть не поглянеш» - подумав Інь Ци, посміхнувшись про себе.

Пілюля поступово починала діяти, різко викликавши у Лі Цян Вея незрозумілу слабкість.

Лікар підійшов до генерала Лі й обережно взявши його зап’ястя, прослухав пульс пораненого.

- Генерале, ваш пульс слабкий, ви надто втомились за останні дні, тому маєте гарно відпочити. Дозвольте оглянути ваші рани.

- В цьому немає потреби. Мій лікар вже попіклувався про це.