Легенда Прозерпіни.

Давним-давно коли ще нічого не було, крім темної синяви з іскрящимися зірками прийшло подружжя - Едес і Весса. Вони захотіли створити свій світ і зробити його ідеальним. Так була створена мальовнича планета, яку вони нарекли  Прозерпіною. Едес заповнив весь простір водою (велики    й океан Реїкум) залишивши тільки один великий материк. Він назвав материк в честь прекрасної дружити - Вессанія, тим самим надихнув на створення прекрасної природи.

         Весса із задоволення зайнялася створення мальовничої природи. Жінка на Вессанії створила високі Хіастолітні гори , які нависали над океаном і простягали свої хребти з півдня аж до південного сходу. Гори вкривали мальовничі хвойні ліси Араукарії, серед яких були не  менш мальовничі полонини.  З гір брали почато дві повноводні ріки - Герр і Гепакіріс. Герра протікала в північній частині материка і впадала в Реїкум на північному заході. Річка була бурхлива, неспокійно і велична своїм водоспадом. Вона пробивала собі шлях через твердь і наповнювала силою ліси, що слідували за нею. Ріка Гепакіріс була спокійніша і м'якша за свою сестру. Вона своєю спокійною силою і тихо течією орошала степ, що займав південь материка. В центрі Весса вирішила створити для себе невеличкий рай. Там розкинувся неповторний осиковий гай, в який жінка вклала частинку своєї життєвої сили. Він став місцем відпочинку і роздумів для богині. В центрі гаю брала початок велика ріка Тірас, що несла в своїх водах благословення богині. Річка м'яко прорізала твердь плоскогір'я, що займало всю західну частину великої Вессанії.

         Коли Едес побачив творіння своєї дружини його на секунду охопила заздрість. Чоловікові захотілося створити, щось таке ж прекрасне. Він населив гори, води і небо різноманітними тварями. Особисто для дружини Едес створив чорну пантеру із такими ж зеленими очима, як і в його коханої. Але все одно чоловік не був задоволений, чогось не вистачало. В один прекрасний вечір йому захотілося створити розумну істоту, щоб вона прославляла його. Едес довго думав, як повинні виглядати ці створіння. В результаті на світ з'явилося людство. Люди були ідеальними маріонетками в руках великого Творця. Він не міг не натішитися новими іграшками, якими він керував. Дружина не розділяла його радості.

         Проходив час. Весса все сильніше розчаровувалася в своєму чоловікові. Той в свою чергу не помічав, що дружина ставала все похмурішою. Коли вона дивилася на людей то все сильніше усвідомлювала, що вседозволеність очорнює все єство її коханого. В один прекрасний день Весса вирішила піднести людству в дар свободу вибору.

         Едес зразу зрозумів, що зробила його дружина і покарав її. Жінка прекрасно розуміла, що цим вчинком накличе на себе гнів чоловіка. Їй і в голову не приходило, що він поступить із нею так жорстоко. В гніві Едес створив людську оболонку, яка закувала божественну силу дружини всередині й вигнав її в світ людей.

         Творця так злив вчинок Весси, що це почуття переросло в гнів до всього людства. Злість за непокору і співчуття дружини змушувало насилати кари на людей. На його думку кара для дружини була занадто м'яка і це змушувало придумувати кари для людства. Тепер коли вона була серед людей, їхня кара була і її. Він так захопився придумування все нових випробувань для всього людства, що забув про головну винуватицю.

         Весса думала, що зможе пом'якшити гнів чоловіка звісткою про вагітність, та в результаті навіть не змогла повідомити про неї. Спостерігаючи за гнівом Едеса вона була рада, що не повідомила про дітей. Богиня знала, що носить під серцем три його сина. Спершу жінка хотіла ховатися в осиковому гаю та чоловік в першу чергу отруїв його токсичною темрявою. Їй потрібно було, як найшвидше сховатися в безлюдному місці. Хоч і творець людей більше не міг керувати ними, але міг побачити її очима своїх створінь. Вона старалася не привертати уваги до себе і прикидатися немічною. Бонусом для неї було те, що найслабший її дар ілюзії вона могла використовувати і в цьому тілі. Вессі не хотілося, щоб садист-чоловік виховував її дітей і всіма можливими способами захистити своїх дітей. Вона не була одна. ЇЇ всюди супроводжували чорні понтери. Яка іронія, що його подарунок готові були віддати життя за неї і дітей.

         В короткий строк вони добралися до гір. Пантери знайшли віддалену печеру в стороні від гірських стежок. Ні одна жива душа не наважувалася туди ступати. Кішки сумлінно виконували свою роль захисників і не допускали чужинців до входу в печеру. Весса була рада, що будучи богинею не полінувалася налагодити контакт із своїми захисниками. Це не було звична розмова, скоріше обмін емоціями і картинками. Жінці такий спосіб спілкування дуже подобався і здавався набагато зручнішим.

         Коли прийшов час народжувати Вессі було дуже складно самій, адже в неї трійня. Пологи були важкими і довготривалими, адже пантери нічим їй не могли допомогти. За весь час вагітності вона змогла придумати імена своїм синам. Коли народився перший син жінка точно знала, що звати його будуть Беон. Він в майбутньому повинен стати великим воїном і захисником. Вона вірила, що значення імені накладе свій відбиток на долю хлопця. Другий хлопець появився на світ досить швидко і їй навіть здалося, що біль був слабший. Середнього сина вона нарекла - Агапитом. Він повинен стати , тим хто своєю м'якістю і любов'ю скріпив би братів воєдино. Наймолодший народився також швидко і названий був Пистом, що мав згладити норов старшого брата своєю врівноваженістю і мирним характером.

         Після пологів жінка швидко відновилася. Та пантери все сильніше панікували. Вони передавали картинки руйнувань і їхні наслідки для людства. Весса всією душею переживала за людей та в даний момент нічого вдіяти не могла. Роди, щось порушили в її людській оболонці. В ній появилася щілина, крізь яку просочувалася божественна сила. Сила, яка руйнувала тіло з середини, як вода точить камінь. Вона не подавала вигляду та кішки відчували,  що щось не так.