Існує легенда про спогад дівчини, яка побачила свою могилу, вона захотіла щоб її відкрили, але там не знайшли нічого крім фрази: «Це вже було зі мною». Вона усміхнулася й стала привидом блукати по лісі, забувши про себе все і обернулася на легкий туман із тілесністю пізнього світанку над хвилями моря. Вона зустріла художника та провела з ним ніч. У його очах зародився біль, через який він зійшов з розуму, він понад все хотів побачити море і кроки на піску. Його друг бачив її після важкого похмілля на його похороні та почав шукати її батьків, щоб принести до моря землю з могил. Її мертве тіло, яке тримало в руках землю, ніжно огортали хвилі, вона ридала, бо відчула тіло і його біль.
Потім Гайнс Фрідріх Гофман описав це у своєму окультному журналі, за нього взялися люди Гімлера, але він закінчив життя самогубством, залишивши шифрований допис про те, де поховане її тіло у скляній труні, яка підвішена над прірвою, в яку падає дощ і сльози.