Розділ 13

      Весь наступний місяць вирувала напружена робота. Срібний Легіон ретельно готувався до майбутнього вторгнення на агресивну планету риптоїдів, тому що ніхто не мав повного уявлення про ворога. Вторгнення обіцяло бути важким, оскільки не мало на увазі звичайне примирення чи умиротворення, а було диверсійною кампанією, з видалення злоякісної пухлини на тілі Галактики.

      І вже за місяць ми були готові. Готові настільки, наскільки можуть бути готові ідеальні воїни, для війни в неідеальних умовах. І хоча я навіть і не здогадувався, чим все це закінчиться, але я був певен, що нам доведеться побачити щось дуже мерзотне і огидне.

      І ось одного ранку, на світанку, в Храмі Воїнів завила тривожна сирена. Титани Атлантиди востаннє перевірили свою особисту зброю, і поспішили в бік космодрому.

      Імператор Атлантиди був вже там, і, як завжди, в таких випадках, вимовив своє прощальне слово перед Легіоном.

      - Ми завжди підозрювали, що в Галактиці знайдуться інопланетні авантюристи, яким захочеться поневолити землян, - сказав він. - І ми не можемо сидіти склавши руки і чекати, коли вони висадяться на Землю. Ми ніколи не сприймали можливість зіткнення з риптоїдами з сузір'я Оріона, з цими істотами, зі своєю культурою та своєрідним мисленням, з якими ми ніколи не перебували в контакті. До цього часу ми воліли їх не помічати, заплющували очі на їхні дрібні капості, але зараз існує реальна небезпека вторгнення їх кораблів на нашу планету. Ми повинні зробити удар на випередження, і відбити в них бажання, в майбутньому, захоплювати Землю. Ви повинні ліквідувати це вогнище напруженості, і для цього ви повинні випустити на волю все найтемніше, що є у вашій природі. Інакше вам не перемогти, і не вижити.

      Промова Імператора могла тривати ще дуже довго, бо це неодмінний атрибут всіх правителів та політиків, – переводити серйозні дії на порожню балаканину. Я вловив вікно в промові Туарея, і перебив його, звернувшись до Легіону.

      - Ми вирушаємо ловити велику рибу, в неспокійних водах Галактики. Риптоїди є дуже таємничою та древньою расою, і технічно розвинені краще за нас. Про Титанів Атлантиди вони нічого не знають, а ми про них маємо деяку інформацію. На острові Крогот ми билися з ними, нічого надприродного, прості смертні істоти. І тому, удачі всім нам, - закінчив я свою коротку промову.

      Срібний Легіон почав заходити у посадковий відсік чорного півкілометрового зорельоту рептилоїдів. Наші вімани-штурмкатера було поміщено в транспортний відсік. Вони призначалися для доставки Титанів, з орбіти планети Оргон на її поверхню.

      Коли ми пересувалися кораблем, Юрген поділився своїми технічними знаннями про нього. Цей величезний космічний корабель Садівників Землі мав фантастичну міць. Своєю вогневою міццю, за потреби, він міг знищити цілу планету, і навіть підірвати зірку.

      Незабаром ми прийшли на командний пункт корабля, і в очікуванні старту розглядали обладнання. І вже скоро, по металевих кручених сходах, що знаходилися в кутку, до нас спустилися три фігури. Побачивши рептилоїдів, в їхньому натуральному вигляді, я трохи напружився. Перші дві постаті були одягнені в чорні сяючі обладунки, прикрашені золотими рунами. Третя фігура перевершувала їх зростом та важністю.

      - Це Роган, їхній генерал, молодший брат Шаваофа, - прошепотів Юрген.

      Обладунки Рогана були відполіровані, як підніжжя трону Імператора Атлантиди, лобизуванням його жреців. Криваво-червоні, зі змієподібними золотими накладками, вони випромінювали у всі сторони енергетичні потоки.

      Роган уважно подивився на мене, потім проговорив:

      - Командоре Валіусе, я багато чув про тебе, і чув тільки добре. Але ти ще трохи замолодий, як для Командора Титанів. Я спочатку був проти вашої експедиції, але Шаваоф намагається прославитися миротворцем, оскільки цей образ найкраще сприймається в світах Галактики. І тому, пробачте його, він трохи використовує вас.

      - Ми про це здогадуємося, генерале Рогане, - відповів я. – І ми усвідомлюємо, що Титани створені для війни, а за гуманність своїх наказів відповідають Садівники Землі, перед Садівниками Галактики. Що вгорі, то й внизу, - не більше і не менше. Але кожен відповідає сам за себе.

      - Добре, Командоре, які у вас будуть питання?

      - Нам потрібно більше інформації, - сказав я. – Ми хочемо знати, наскільки войовничими є ці риптоїди, які у них бойові можливості.

      Роган увімкнув монітор. На екрані з'явилася постать риптоїда.

      Я напружено придивився до цієї фігури. Приблизно триметрового зросту, трохи сутулий, з короткими трипалими руками. Приплющений ніс із двома щілинами, вертикальний розріз зіниць, великий рот – немов впадина над зрізаним підборіддям. За короткими кривими ногами виднівся кінчик хвоста. Риптоїд стояв на височині, позаду нього проглядалися контури фантастичного міста.

      - Скільки у них міст? - запитав я.

      - Таких величезних було два, лишилося одне, що на знімку. Друге було в іншій півкулі, але зараз воно повністю зруйноване війною, - відповів Роган.

      - Який підсумок тієї війни?

      - Масований термоядерний удар. Хто завдав, ми не знаємо, це загадка. Всю планету покриває дрібна рослинність, на полюсах – океани, сейсмічної активності немає, величезні площі вкриті туманом.