14

14

Морозний вітер, що піднімався з бездонної прірви під підвісним мостом, із тихим свистом розсікав поли учнівських мантій. Три старших учні Західного Крила стояли півколом, уміло перекриваючи єдину стежку, яка вела до житлових корпусів Північного Крила Крижаного Шторма. Їхні аури, просякнуті важкою, в’язкою енергією Темного Місяця, повільно розповзалися по гранітному майданчику, змушуючи повітря навколо Целестіана ставати щільним і задушливим.

Шрамований ватажок, чия присутність тиснула найсильніше, протягнув масивну долоню догори. На його пальцях тьмяно поблискували кігті. Вірна ознака того, що він уже частково контролював свою драконячу трансформацію в людській формі.

— Ну ж бо, «принце», ми не любимо чекати, — з лінивою погрозою в голосі промовив він, звужуючи темні зіниці. — Твій великий батько зараз далеко, на самій вершині Священної Гори, і його погляд не опускається до такого бруду, як розбірки Молодших Послушників. Вважай це нашим вітальним податком. Віддай половину пігулок Очищення Ці та свій кістяний жетон. Ми нанесемо на нього захисну руну нашого братства. З нею тебе ніхто не зачепить у Зовнішньому Дворі… цілий місяць.

Целестіан стояв непорушно. Його довге волосся, що відливало металевим сріблом під променями ранкового сонця, м’яко колихалося на вітрі. Він перевів погляд на кістяний жетон у своїй руці, на якому яскраво горіла випалена руна «Один», а потім подивився прямо в очі шрамованому. В його срібній синяві зіниць не було ні краплі страху, лише бездонний, лякаючий спокій.

— Захисну руну? — тихо, ніби куштуючи слово на смак, перепитав Целестіан. Його голос пролунав напрочуд рівно, без жодного тремтіння. — Мій батько вчив мене, що дракон шукає захисту тільки у власної сили та у законів неба. Якщо я віддам вам те, що належить мені за правом першого місця, я ображу кров своїх батьків. Ідіть геть із дороги.

Двоє прихвоснів шрамованого перезирнулися і вибухнули гучним, знущальним реготом.

— Чули його? Образить він кров! — загоготів той, що був нижчим, із тонкими, щурячими рисами обличчя. — Хлопче, ти плутаєш домашні спаринги в Нефритовому Гнізді з реальним життям! Тут, у Зовнішньому Дворі, твоя благородна мова розіб'ється об перший же кулак! Старший брате Гродане, дозволь мені дати цьому цуценяті урок ввічливості!

Шрамований, якого звали Гроданом, поблажливо кивнув, зробивши крок назад і схрестивши руки на грудях.

— Тільки не покаліч його занадто сильно, Ліню. Нам не потрібні проблеми зі Старейшиною Елізіаром у перший же день триместру. Просто зламай йому пару ребер і змусь встати на коліна. Нехай зрозуміє, що статус Молодшого Послушника зрівнює всіх.

Лінь оскалився, виходячи вперед. Його сіра мантія різко здулася від припливу енергії. Він перебував на проміжному етапі стадії Пробудження, і його Ці, хоч і була брудноватою, мала значну щільність. Із тихим сичанням Лінь скинув праву руку, навколо якої миттєво закрутився брудно-сірий вихор ментального тиску, базова техніка Західного Крила «Кігті Прихованого Місяця». Повітря навколо його долоні затремтіло, заломлюючи світло.

— Схилися, шмаркачу! — вигукнув Лінь і різко рвонув уперед, цілячись кігтистими пальцями прямо в плече Целестіана, щоб вирвати суглоб.

Швидкість його руху була високою для звичайної людини, але для Целестіана, чиє сприйняття загострилося до межі після нещодавнього прориву та трансформації, Лінь рухався немов у в'язкій воді. Юнак чітко бачив траєкторію руху його руки і те, як хаотично пульсує Ці в меридіанах нападника. Лінь робив грубу помилку, він повністю покладався на зовнішню міць, забуваючи про внутрішню стабільність.

Замість того щоб відступити або закритися руками, Целестіан зробив ледь помітний рух корпусом праворуч. Маючи хижу грацію, даровану його істинною природою, він пропустив свистячі кігті Ліня в лічених міліметрах від своїх грудей. У ту ж саму мить його власний зоряний даньтянь зробив потужний, лютий оборот.

Срібна Ці, чиста й щільна, немов рідке скло, миттєво хлинула по його ручних меридіанах прямо в долоню. Целестіан не знав бойових технік Академії, але домашні тренування з Астралоном навчили його головному, миттєвому та концентрованому випуску енергії у вразливу точку ворога.

Юнак завдав короткого, хльосткого удару розкритою долонею прямо у відкритий бік Ліня, в область, де його меридіани були тимчасово беззахисні через атакуючу стійку.

БА-М-МЬ!

Звук удару був схожий на хрускіт ломаного льоду. Срібна Ці Целестіана, увійшовши в контакт із тілом супротивника, вибухнула локальною хвилею морозного тиску. Лінь навіть не встиг скрикнути. Його власна атака миттєво розвіялася, очі округлилися від дикого болю, а тіло, відірвавшись від землі, перевертом полетіло назад, важко рухнувши прямо до ніг Гродана. Хлопець судорожно хапав ротом повітря, його правий бік покрився тонкою кіркою інею, а енергетичні канали виявилися тимчасово заблокованими чужорідною, крижаною силою.

— Що?! — другий прихвостень інстинктивно відсахнувся, хапаючись за руків'я короткого клинка на поясі.

Гродан же повільно опустив погляд на стогнучого Ліня, а потім знову подивився на Целестіана. Його обличчя спотворилося від люті, а шрам на щоці побагровів. Зарозумілість старшого за рангом учня була уражена на очах у підлеглих.

— Чиста стихійна Ці без використання сувоїв… — процедив Гродан, і навколо його тіла почала підніматися по-справжньому небезпечна, важка аура глибокого Пробудження. Земля під його ногами покрилася чорними тріщинами. — Схоже, чутки не брехали. Твій даньтянь розвинений куди краще, ніж у звичайних новачків. Але ти зробив величезну дурість, огризнувшись на Західне Крило. Тепер це справа честі.

Гродан повільно рушив уперед, і кожен його крок відгукувався глухим тиском у грудях Целестіана. Юнак відчув, що цей супротивник був зовсім іншого рівня. Його Ці була упорядкованою, важкою і тиснула на розум, намагаючись викликати галюцинації та слабкість у колінах. Класичний прояв ментальних технік Темного Місяця.