12

12

Два місяці, що минули з дня жорстокої та кривавої сутички з розвідниками Темної Безодні, пролетіли для Целестіана як один затяжний, безперервний видих. Той бій до глибини душі струсонув маленького дракончика, назавжди знищивши дитячі ілюзії про повну безпеку їхнього затишного Нефритового Гнізда. Світ за межами батьківського крила був сповнений прихованих чудовиськ, і єдиний спосіб захистити себе та близьких, це рости, гартувати луску і ставати абсолютною силою.

За ці шістдесят днів Целестіан змінився помітніше, ніж за всі попередні місяці. Його маленьке драконяче тіло витягнулося, крила ущільнилися, а білосніжна луска стала ще яскравішою, міцнішою і набула благородного, морозного відливу. У його колись незграбних рухах з’явилася впевнена, хижа грація.

Але найголовніші зміни відбувалися всередині його енергетичного тіла. Зоряний даньтянь більше не був крихітним, ледь помітним вихором. Тепер він відчувався як повноцінне, важко вируюче джерело зоряної ці, яке постійно пульсувало і вимагало все більше енергії. Щодня дракончик проводив довгі години в медитації біля Дзеркала Душі, жадібно вбираючи еманації неба, та тренувався з батьками. Астралон і Селенарія не шкодували сина, змушуючи його доводити контроль над потоками енергії до межі.

Сьогодні був особливий день, який визначав усю його подальшу долю.

Раннім ранком Астралон у своїй величній формі могутнього білого дракона-воїна та Селенарія привели сина до циклопічного комплексу споруд, розташованого на одному з середніх, але надзвичайно широких парячих піків Священної Гори. Це і була легендарна Небесна Академія Священної Гори. Серце навчання та кузня бойової могутності всього клану Білих Драконів.

Уже на підході до воріт Целестіан відчув потужну, гнітючу присутність. Повітря тут було настільки перенасичене ці, що здавалося в’язким. Тисячі потоків енергії перепліталися в атмосфері, створюючи безперервне тремтіння простору. Перед ними висилися величезні нефритові брами заввишки в кілька десятків метрів, покриті древніми рунами, які важко світилися сріблястим світлом. Над воротами величними ієрогліфами було висічено назву: «Небесна Академія Дев'яти Місяців».

Безліч молодих драконів у віці від чотирнадцяти до тридцяти років за драконячими мірками вже збиралися біля брами. Практично всі вони, будучи ще молодими і не пройшовши трансформацію, перебували у своїх істинних драконячих подобах. Хтось хизувався масивними ріжками, хтось гордо розправляв лускаті крила. Атмосфера була наповнена хвилюванням, гордістю, напругою та прихованим суперництвом. Молоді звірі міряли один одного важкими поглядами, тихо ричали і демонстрували щільність своєї луски.

Астралон плавно опустив своє масивне білосніжне крило на спину маленького сина. Його глибокий, рокочучий голос пролунав прямо в розумі Целестіана:

— З цього дня ти офіційно стаєш учнем зовнішнього двору Академії. Тут перевірятимуть не лише твою силу, а й характер, волю та талант. Будь готовий до всього. Не показуй слабкість, але й не сподівайся, що статус мого сина стане для тебе щитом. У цих стінах цінують лише те, що ти представляєш собою сам.

Селенарія ласкаво торкнулася мордочки дракончика своїм носом, передаючи йому тепло своєї енергії:

— Ми будемо спостерігати здалеку. Але це твій шлях, мій маленький драконе. Іди і покажи їм, хто ти є насправді.

Целестіан глибоко вдихнув, зібрав зоряну ці в даньтяні, міцніше притиснув крила до боків і впевнено закрокував уперед на своїх чотирьох лапах. Коли він пройшов під величезними воротами, по всьому його тілу пробігло легке, поколююче тремтіння. Древні руни на місячному нефриті на мить спалахнули яскравіше, ніби оцінюючи та зважуючи прихований потенціал нового учня, перш ніж пропустити його всередину.

Внутрішній двір Академії відкривався воістину грандіозним видовищем. Величезні тренувальні поля, вимощені білим каменем, парячі в хмарах дуельні платформи, нефритові павільйони та древні вежі для медитації. У повітрі витала потужна, упорядкована енергія, яка ніби підштовхувала кожного навколо до постійного перемагання себе.

Групу новачків уже збирав суворий сивочолий наставник у білих шатах. Старійшина на ім'я Елізіар, відомий своєю нещадною вимогливістю. Його гострий погляд ковзнув по строю молодих драконів.

— Усі новоприбулі, стати в ряд! — прогримів його голос, посилений ці, від чого у багатьох слабких учнів заклало вуха. — Сьогодні ви пройдете перше випробування. «Випробування Дев'яти Місяців». Воно покаже ваш поточний рівень культивації, чистоту вашої ці та силу волі. Ті, хто пройде успішно, будуть зараховані до зовнішнього двору. Ті, хто провалиться… зможуть спробувати знову лише через три місяці.

Целестіан встав у шеренгу разом з іншими молодими драконами, акуратно склавши за спиною свої білосніжні крила. Поруч із ним переминався з лапи на лапу високий, міцний хлопець із темно-сріблястою лускою на ім'я Кайран. Син одного зі старійшин бічної гілки. Він скосив свої жовті очі на Целестіана і видав із ніздрів короткий, зарозумілий смішок.

— Син Астралона, так? — тихо прочавив Кайран, так, щоб чув тільки Целестіан. — Сподіваюся, маленький принце, ти не думаєш, що тут тобі все прощатимуть і робитимуть поблажки через ім'я твого батька. В Академії поважають тільки реальну, грубу силу.

Целестіан повернув до нього свою білосніжну голову і спокійно подивився прямо в очі суперника.

— Я тут не для того, щоб мені щось прощали. Я тут, щоб ставати сильнішим.

Кайран хмикнув, змахнувши хвостом, але нічого не відповів. Було видно, що він уже сприйняв дракончика як кістку в горлі та потенційного конкурента.

Випробування почалося.

Перед новачками прямо з землі з важким гуркотом піднялися дев'ять високих нефритових стовпів, кожен з яких випромінював видиме оком енергетичне марево. Концентрований, пульсуючий тиск зоряної ці, що збільшувався від першого стовпа до останнього. Завдання було простим і водночас вкрай складним: пройти крізь створи всіх дев'яти стовпів, витримуючи дедалі більший прес на даньтянь та меридіани. Ті, хто не витримає і відступить, провалять випробування.