9

9

Усе відбулося блискавично.

Три темні дракони з клану Темної Безодні злетіли вгору з лякаючою швидкістю. Їхня луска глибокого чорно-фіолетового кольору з маслянистим, зловісним блиском переливалася у світлі дев’яти місяців. Очі горіли холодним фіолетовим вогнем, а від їхніх тіл виходила важка, задушлива аура. Густа, отруйна ці, яка навіть на відстані викликала нудоту й тиснула на даньтянь.

— Розвідники! — прогримів Астралон, миттєво кидаючись уперед. — Селенаріє, прикривай сина!

Повітря вибухнуло хаосом. Три потоки чорної, шиплячої отруйної ці рушили на них. Астралон прийняв основний удар на себе, виставивши могутній крижаний бар’єр. Пролунав гучний тріск. Лід зіткнувся з отрутою, пара й чорний дим зметнулися вгору.

Селенарія різко розвернулася й атакувала другого супротивника збоку. Її крижане дихання було точним і смертоносним. Потужний потік чистого холоду вдарив у крило темного дракона, миттєво вкривши його товстим шаром льоду й порушивши маневреність.

Целестіан летів трохи позаду, серце калатало як шалене. Страх був, але тепер він уже знав, як із ним працювати. Він зосередився на даньтяні. Теплий вихр зоряної ці всередині нього почав розкручуватися швидше. Енергія потекла меридіанами до крил і горла.

Один із темних драконів, найбільший і найсильніший, різко обійшов батьків, які билися, і ринувся прямо на нього. Паща була розкрита, у горлі збирався згусток густої чорної отруйної енергії.

Целестіан не відступив.

Він зробив різкий вдих, зібрав ці й випустив крижане дихання. Потік чистого, сліпучо-білого холоду вдарив ворога в груди та шию. Лід почав укривати луску, змусивши темного дракона завити від болю. Але супротивник був досвідченішим. Він крутанувся в повітрі й хлєснув хвостом.

Удар прийшовся по дотичній по боку Целестіана, поруч зі старим шрамом. Біль спалахнув гостро, але він утримався в повітрі.

— Целестіане! — крикнула Селенарія в жаху.

Астралон із лютим риком відкинув свого супротивника й спробував прийти на допомогу, але другий темний дракон перегородив йому шлях, осипаючи ядовитими шипами з чорної ці.

У цей момент Астралон крикнув, не припиняючи бою:

— Слухай, сину! Поки ми б’ємося… запам’ятовуй! У нашому світі сила ділиться на основні стадії культивації. Зараз ти на початковій стадії Земного Ядра. Твій даньтянь тільки формується по-справжньому. Коли він повністю зміцніє й наповниться чистою ці… ти перейдеш у Небесне Ядро. Це вже рівень, на якому дракон може вільно керувати великими потоками енергії і битися з такими, як ці розвідники!

Один із темних драконів спробував обійти Целестіана зверху. Юний білий дракон різко розвернувся й випустив нове крижане дихання, змусивши ворога відступити.

Астралон продовжував пояснювати на льоту, його голос перекривав ревіння вітру та звуки бою:

— Той, що сильніший за всіх, на стадії пізнього Небесного Ядра. Це вже серйозний воїн. У них ці густа, отруйна і дуже щільна. Середні воїни, яких ти бачиш, приблизно середина Небесного Ядра. Вони небезпечні, але ще не досягли піку. Вище йде Стадія Єдинення Форми, коли дракон може ідеально поєднувати свою істинну форму і людську, а потім Небесне Переображення. Але про це пізніше. Зараз зосередься!

Целестіан убирав кожне слово, продовжуючи битися. Його крижане дихання стало точнішим. Він цілився в крила та зчленування, намагаючись не підходити занадто близько, як учив батько.

Битва ставала дедалі запеклішою. Чорна отруйна ці стикалася з білосніжним льодом, створюючи в повітрі вибухи пари та токсичного диму. Ревіння драконів змішувалося з виттям вітру. Целестіан відчував, як його даньтянь працює на межі. Ці вирувала, меридіани горіли, але з кожним ударом він відчував, як стає трохи сильнішим.

Раптом найсильніший темний дракон прорвався ближче й випустив у Селенарію потужний потік отруйної ці. Вона встигла прикрити сина своїм тілом. Отрута вдарила в її крило, змусивши її зашипіти від болю.

У цей момент у Целестіані щось зламалося.

Страх відступив. На його місце прийшла холодна, чиста лють.

Він зібрав усю ці, яку тільки міг знайти у своєму тілі, і випустив найпотужніше крижане дихання за сьогоднішній бій. Потік холоду був настільки чистим, що повітря перед ним замиготіло. Удар прийшовся точно в голову темного дракона, який атакував.

Лід миттєво скував його шию та частину морди.

Астралон і Селенарія скористалися моментом і обрушили на ворогів атаку. Крижане дихання батьків злилося в один нищівний потік.

Темні дракони, що залишилися, зрозумівши, що бій програно, з лютими криками почали відступати в густі хмари, залишаючи за собою шлейф чорного диму й отрути.

Коли все закінчилося, у повітрі повисла важка тиша.

Целестіан важко дихав, зависнув у повітрі. Бік знову кровоточив, крила тремтіли, але він був живий.

Після відступу темних драконів у повітрі повисла важка, дзвінка тиша. Тільки далеке виття вітру та важке дихання трьох Білих Драконів порушували її. Запах озону, обпаленої луски та отруйної ці ще довго тримався навколо, викликаючи легке запаморочення.

Целестіан завис у повітрі, ледь утримуючи висоту. Лівий бік корпусу горів гострим пульсуючим болем. Кров, яскраво-срібляста на тлі білої луски, повільно стікала вниз, капаючи в хмари. Крила тремтіли від напруги, дихання було уривчастим. Перед очима іноді спалахували яскраві плями.

Але сильнішим за фізичний біль було інше відчуття. Глибокий внутрішній шок. Він щойно знову бився по-справжньому. Не з прадавнім звіром, а з розумними воїнами ворожого клану.

Селенарія миттєво опинилася поруч. Її очі були сповнені справжнього материнського жаху.

— Покажи рану! — її голос тремтів.

Вона притиснулася до сина всім тілом, повністю обхопивши його крилом, і одразу почала зализувати глибокий розрив на боку. Могутня цілюща ці потекла теплим, м’яким потоком, зупиняючи кров і проникаючи в пошкоджені тканини.