Майже годину Терон розповідав радникам, що саме сталося на поверхні. Чому Веда взяла його в заручники, і де на його думку може бути захований камінь. Тож після довготривалої розмови, він поспіхом вийшов з будівлі. Роззирнувся довкола, шукаючи помічника з яким йому наказали принести Рубін. Він побачив як троє охоронців кудись ведуть нових знайомих Веди.
- Треба з'ясувати, куди їх відвели, - промовив сам до себе, не помітивши, що до нього хтось підійшов.
- Це ви до мене?
- Ні, - стримано відповів Терон, - нам треба поквапитись. Я рухаюся швидко і без зупинок, сподіваюся ти витримає. Не чекаючи відповіді, він направився у бік гори. Знов.
Дорога була важкою, бо вже котрий день Терон на ногах без відпочинку. Але мова йшла про Рубін. Не прийняти участь у пошуках він не міг.
Терон і його помічник не промовили один до одного ні слова з тої самої миті як вирушили на пошуки.
- Біля річки ми звернемо наліво. Підемо в обхід. - Нарешті промовив Терон.
- Хіба чере міст не буде швидше?
- Міст зруйнований. Тож прийдеться йти іншою дорогою. Дивно, що тебе не повідомили, відправляючи зі мною на поверхню.
Помічник, якого приставили до Терона, вже суттєво відставав від нього. Озираючись, Терон бачив, що той все повільніше рухається. Це почало його дратувати. Чекати його чи збавляти темп він не збирався. Дорога була вдвічі довшою через руйнування мосту, а отже й часу займе більше.
- Не кажи, що ти вже втомився? - крикнув Терон, чекаючи на свого підлеглого.
- Пропоную трохи відпочити.
- Далі дорога ще важча. Як ти збираєшся її подолати, якщо легка прогулянка вже тебе втомила?
- То ви швидко ходите. Не звик до такого темпу, - нарешті наздогнав Терона.
- Пам'ять хвилин на відпочинок.
Але відпочивати їм не довелося. На горизонті вони побачили, що їх хтось наздоганяє. Терон гадав, що йому дали ще одного помічника. Наче він не може впоратися самотужки. Хоча й знає, що це скоріше наглядачі ніж помічники. Певно повинні контролювати його дії.
За декілька хвилин їх наздогнав охоронець. Він повідомив, що Веда готова показати де заховала Рубін.
- Ми впораємося й без неї, - дивлячись на гору повідомив Терон.
- Вона сказала, що ви помиляєтеся щодо місцезнаходження каменю. Тому вас попросили повернутися. Бо саме ви будете супроводжувати Веду.
Рішення ради водночас дивувало і насторожувало Терона. З іншого боку йому було цікаво, де саме вона сховала артефакт, і чому погодилася його віддати? Йдучи назад, він міркував над вчинком Веди.
Невже заради тих трьох, що привела з собою, вона готова ризикнути. Навряд чи. Хіба, їй стало щось відомо.