Глава 5

- Ти вже не такий пильний, - Веда звернулася до Терона.

- Навіщо ця вистава? Чому не напала, коли помітила мене? 

- У людному місці я не могла цього зробити, тай не хотіла позбавляти тебе думки, що ти мене обіграв. Ти ж повірив, що спостерігаєш за мною? - Веда була задоволена собою і не приховувала цього.

Терон опустив голову, дивився собі під ноги. В цю мить він зрозумів, що втомився. Боротись чи сперечатись йому не хотілося. Байдужість - усе, що він відчував зараз. 

Кожен намагався йти спокійно і тримати рівновагу. Бо навколо було темно, спіткнутися, і прокотитися до низу було не так складно. Хоч Веда й намагалася всім освітити шлях, чи попередити аби всі, хто йде позаду були обережні.

- То, що ти будеш робити далі? Не боїшся, що тебе і Аміда спіймають і покарають за крадіжку? До речі вона розповідала вам як вкрала головний артефакт нашого світу? - несподівано Терон звернувся до нових друзів Веди. 

- Я тебе здивую та я знаю правду, вона вимушена була це зробити, бо ти мав такі самі плани, - відповів Демид. Він довіряв Веді. Якісь там балачки не зможуть його переконати.

- Ти помиляєшся. Ви знаєте її день чи два? Гадаєте цього достатньо аби дізнатися яка вона насправді? 

- У тей вечір ти також спустився у сховок щоб викрасти Рубін, а я рятувала його від твоїх рук. Це вагомий аргумент щоб мене не заарештували. - Перебила його Веда.

- Так, вагомий, якщо тебе хтось буде слухати. Нас певно вже шукають, а ти сама до них йдеш. 

- Бо мені немає чого боятися, а тобі варто. 

Всі стихли. Певно втома давалася взнаки. Спуск у інший світ тривав вже довгий час. Коли Веда тікала від Терона, шлях здавався ій коротшим. 

Тут під землею не було гамірно, тож Веда вирішила продумати свої подальші дії. Ще одна її риса характеру - що б не відбулося, обов'язково має бути план. Питання кружляли у неї в голові. Чи правильно вона робить? Як вчиняти, якщо її дійсно вже шукають і спіймають? Вона ж робить все правильно. 

Терон звернувся до Веди, немов би читаючи її думки. 

- Плануєш, що робити далі? На твоєму місці я б переймався цим питанням. І ще одне, ти довіряєш цим людям? 

- Ти не на моєму місці аби думати про подальші дії. І, так я їм довіряю. А ти краще про себе подумай і, що з тобою буде. Ходімо швидше у нас мало часу, - звернулася до всіх Веда. 

- Все одно ти вже спізнилася. Тобі нічого не виправити, - Терон ледве посміхнувся, але цього ніхто не помітив крім Веди.