***

Амід вкотре вирішив завітати до батька, адже його життя згасало. Йому хотілося більше часу проводити разом, поговорити з ним, почути пораду щодо того, чи правильно все робить. Але розумів, батьку лишалися лічені дні й не варто  його непокоїти. 

Амід увійшов у кімнату зачинивши за собою двері. Крім володаря там нікого не було. Солон лежав із заплющеними очима. Аміда думав, що його батько спить і хотів вже йти. Та за мить його повіки відкрилися. Тож він вирішив присісти на ліжко біля батька. Блакитні очі дивилися на молодшого сина. Він, немов відчував стурбованість Аміда.

- Сину, добре, що прийшов. Де твій брат? - голос Солона ледве було чути. 

- Він прийде пізніше, - Амід остаточно вирішив не засмучувати батька й не говорити усієї правди. 

- Нізам якийсь схвильований, я турбуюся за нього, за вас обох. 

- Ми стурбовані твоїм станом. 

- Зі мною вже нічого не трапитися, окрім смерті. 

- Навіть чути такого не хочу, - Амід розумів, що батько помирає, але ця думка не вкладалася у нього у голові. 

- Від правди ніде дітися. Та я хочу тобі дещо сказати - Солон перевів подих, говорити йому було важко, але продовжив, - я намагався виховати вас у любові і повазі. Не дивлячись на те хто посяде моє місце, допомагайте один одному.  Пам'ятай ви брати, а не вороги які борються за владу. Бо ця братерська любов в одну мить може розчинитися, коли у одного з вас визріють не добрі помисли. 

Після цих слів у думках Аміда з'явилися спогади про гостя, який навідав його нещодавно, і що саме розповів. У роті відчувався гіркий присмак. Він підвівся з ліжка, щоб попити води. 

- Добре, - Амід не встиг договорити, як помітив, що з батьком відбувається щось дивне. Його тіло почало труситися, а очі дивилися на стелю, не кліпаючи. 

Амід вибіг й направився до сусідньої кімнати. Солон хворів тривалий час, тож вирішили обладнати кабінет для лікаря не далеко від кімнати володаря. Вже двоє вони вбігли в кімнату. Лікар намагаався врятувати його, але марно. Могутній володар вже не дихав. 

Амід не вірив, що батька більше немає. Він стояв біля ліжка, немов вкопаний, не міг поворухнутися. Лікар щось говорив йому, та він, немов би, не розумів його. На метушню у кімнаті забігли охоронці. Одна думка промайнула у голові. Треба знайти брата. Одному з охоронців Амід віддав наказ повідомити Нізаму про страшну новину. А сам розумів, що починається інша гра, яку  ближчим часом розпочне його старший брат.