Амід був спантеличений після розмови з братом, яка відбулася в коридорі. Він не розумів, як Нізам міг так себе поводити? Відверто показувати свою байдужість. Він ніколи не переймався почуттями інших людей. Завжди конкурував з Амідом, хоча молодший брат не прагнув бути кращим. Навіть зараз, коли батько помирає, Нізам думає про себе.
Хоча варто попіклуватися про батька, натомість він переймається тим, хто ж займе місце могутнього володаря. Амід розумів, що нажаль смерть не минуча. І від цього ставало тільки гірше.
Відчинивши двері у свою кімнату Амід відразу зрозумів, що щось не так. Вікна були затулені цупкими шторами, від чого у кімнаті було темно. Це здалося Амідові дивним, адже він ніколи не затуляв їх так рано, тільки коли лягав спати. Він не встиг оговтатися і підбігти до вікна, щоб впустити в кімнату світло, бо почув голос, який ринув з дальнього кутка кімнати.
- Не варто цього робити, - невідомий наче читав Амідові думки, - краще вислухайте мене.
- Ти хто? І як сюди потрапив? - Амід був спантеличений. Але голос здавався йому знайомим.
- Не гайте часу своїми запитаннями, - трохи різкувато відповів гість, - я маю вам дещо розповісти. А ви вже вирішуйте, що робити далі.
Амід почав рухатися вглиб кімнати, щоб присісти біля співрозмовника. Йому це добре вдалося, бо знав цю кімнату як свої п'ять пальців. Він сумнівався, чи варто довіряти тому хто так нахабно до нього вдерся. Але вирішив все ж послухати свого гостя, не дарма той так ризикував.
Незнайомець говорив швидко, не даючи Амідові перервати свою розповідь. Часу було обмаль. Адже він ризикував життям. Й сподівався, що не дарма. Нарешті співрозмовник затих. Амід наважився задати запитання.
- Навіщо ти мені все це розповів?
- Бо не хочу аби все сталося саме так. Гадаю краще буде, якщо ви про все будете знати. - З цими словами незнайомець направився в бік дверей, - тепер ви зможете змінити події на свою користь.
Двері зачинилися й Амід залишився на одиниці. Хоч у кімнаті було темно, і гість всіляко намагаявся залишитися невпізнаним, Амід зрозумів хто це був.